Дерева-писанки із «саду чеснот» Анжеліки Рудницької
Співачка Анжеліка РУДНИЦЬКА
– Звідки таке палке захоплення вишивкою? – цікавлюся в Анжеліки, яка нині постала у новому амплуа.
– І мама моя вишивала, і бабуся… А взятися за голку з ниткою мене спонукала хвороба. Коли тижнями, місяцями лежала і дивилася в стелю, почала уявою малювати на ній. Я була паралізована й не мала можливості рухатися, єдиним доступним для мене заняттям стало вишивання. Адже творчій людині за будь-яких обставин треба мати якийсь вихід енергії, бо інакше можна збожеволіти, довести себе до страшної депресії. Я використала нитку та голку, як художник використовує акварель чи олійні фарби і пензлик. Творила на основі “гладі” (техніка вишивання – авт.), поєднувала металеву нитку зі звичайною, додавала вузлики, бісеринки, вплітала усе красиве, що потрапляло під руку. Хоча тут намішана купа технік, ім’я яким я навіть не знаю. Але для мене це не принципово, важливі символи. Я змішала в собі, як коктейль, мультиетнічні символи, що існують у різних давніх культурах, а потім захотіла показати це.
Першою її роботою було дерево, яке… летіло. Потім психологи пояснили, що так Анжеліка підсвідомо запрограмувала себе на зцілення. У той момент, коли вона сама не стояла на ногах, не захотіла й дерево садити корінням у землю. Вона змусила його рухатися, летіти. А згодом піднялася з ліжка й сама…
Майстриня зізнається, що кожна робота того періоду надзвичайно дорога для неї. Тому нізащо їх не продасть. А от подушечки-думочки від Рудницької, як їх лагідно називає Анжеліка, вже можна придбати – вони випускаються під торговою маркою AnRu (до речі, у Рівному їх вперше виставили на показ).
Наталія КРАВЧУК,
м. Рівне
Фото автора
| Comments: |
