З крутежу дівчинку визволив святий?
Недарма гуцули кажуть, що Карпати зберігають багато ще не розгаданих таємниць. Тому й не дивно, що переповідають безліч пригод, навіть дещо містичних. Випадок, який трапився понад півстоліття тому з моєю мамою, є тому підтвердженням.
Мама малою випасала корову заможних хазяїв, у них і жила (бо із семи років залишилася сиротою). Зранку погнала годувальницю на луг, а та, побачивши, що на іншому березі бавляться діти, захотіла перейти через річку. Корова вийшла з води, а мама посеред річки потрапила в крутіж. Не під силу було вибратися маленькій дівчинці, не наважився і хтось з дітей їй допомогти. Мама старалася випливти з крутежу і читала молитву, та все марно. Тоді подумала: “Нема Бога, бо не рятує мене”. І в цю ж мить побачила у воді зовсім обстрижену голову старшого чоловіка з невеликою сивою борідкою. У нього був добрий погляд, але мама ще більш злякалася: тепер кінець – це потопельник. І, заплющивши очі, більше не намагалася визволитися з води. Та через хвилину-другу відчула, що вже лежить на камінні. Як тепер каже мама, це був, мабуть, якийсь святий, що її порятував.
Інший дивний випадок стався з моїм знайомим, 45-річним чоловіком, який любить подорожувати в горах. Було це навесні кілька років тому. Годинник показував за північ. Іван їхав велосипедом шосейною дорогою, з лівого боку якої – гори з високими смереками, а праворуч швидко несе свої води річка Черемош. Ніч була тепла та місячна, навкруги тиша, жодної машини. До найближчого села лишалося кілометрів три. І раптом на повороті посеред траси Іван побачив молоду жінку, яка, ніби граючись, бігла за малим хлопчиком. Вони усміхалися, але... не видавали жодного звуку. Іван обережно їх об’їхав і чимдуж помчав додому. Враження не з приємних, що це було – залишається загадкою до цього часу.
Василь ПИШНЮК,
с. Чортория,
Кіцманський район,
Чернівецька область
| Comments: |
