Великий піст – час духовної боротьби душі й тіла
19 лютого – початок Великого посту. Він передпасхальний, і називають його так не тільки тому, що найтриваліший, але й тому, що він суворий і найважливіший в житті Церкви і кожного християнина. Але чимало віруючих сприймають його як звичайне обмеження в їжі, а точніше, невживання жирних продуктів. Проте він має значно глибший, духовніший зміст. Адже зі Святого Писання знаємо, що перед випробуваннями і сам Ісус Христос, і Його учні постили. Можливості й бажання людини для свого вдосконалення під час посту визначаються словами Самого Спасителя, які читаємо у Матвія: «Хто може вмістити, нехай вмістить»...
Якщо говорити про Великий піст, то насамперед треба розпочати цю розмову з повчальних наставлень святителя Іоана Златоуста про саму сутність посту: “Істинний піст є віддаленням від зла і гніву, приборканням язика, утихомиренням похотей, припиненням наклепів, обману та клятвопорушення. Прекрасний піст, тому що гріхи наші він пригнічує, як шкідливу траву, а правду, як цвіт, піднімає і вирощує... Ти постиш? Нагодуй голодних, напій спраглих, відвідай хворих, не забудь в’язнів у темниці, пожалій змучених, втіш скорботних та тих, хто плаче, будь милосердним, лагідним, добрим, тихим, довготерпеливим, жалісливим, незлопам’ятним, благоговійним, істинним, благочестивим, щоб Бог прийняв піст твій та щедро дарував плоди покаяння”. Християни з давніх-давен говіють не тому, що Богу це приємно. Найголовніша їхня мета полягала у тому, щоб навчитися володіти собою та перемагати пристрасті плоті, звільнитися від заздрощів, укріпити душу від спокуси та гріха.
Давні джерела донесли до нас благословення досвідчених духівників, церковних письменників та проповідників, і ось один з них, святий Максим Сповідник, наголошує: “Не їжа зло, а чревоугоддя”. Ці прості слова знайдуть підтримку в будь-якого професійного лікаря. У православному календарі майже 200 днів протягом року відносяться до посту. Відомо, що в минулому віруючі сумлінно дотримувалися усіх встановлених православною церквою постів. Ось чому в давній кухні переважали грибні та рибні страви, а основою багатьох рецептів були овочі, фрукти, а також зернові та трави. Багато із забутих нині страв готувалися з гороху: горох битий, тертий, гороховий сир (твердо збитий мілкий горох з олією), локшина з горохового борошна, пироги з горохом та багато іншого. Не треба думати, що пісну їжу можна вживати в необмеженій кількості, тобто об’їдатися. У всьому варто мати міру. Пом’якшення правил церковного посту священнослужителі дозволяють хворим, вагітним жінкам, малолітнім діткам, а також зайнятим важкою фізичною працею і тим, хто знаходиться в дорозі.
Святитель Іоан Златоуст повчає: “Хто приймає їжу і не може постувати, хай подає щедру милостиню, хай покаже невпинну молитву... В цьому не може перешкодити йому неміч тіла. Нехай примириться з ворогами своїми; усіляку злопам’ятність відгонить від душі своєї”.
Ми добре пам’ятаємо, як у недалекому минулому піст критикували, називаючи його виявом небезпечного для здоров’я релігійного фанатизму. І що ж маємо сьогодні? Скільки «знатоків» намагаються представити нам найрізноманітніші дієти, голодування, розвантажувальні дні, вегетаріанство та багато інших дурниць. Це і є та штучна заміна постів, які даються нам вченням Божим. Адже з розповіді наших бабусь відомо, що суворе дотримання постів жодним чином не шкодило здоров’ю людини, що підтверджується багатовіковим досвідом мільйонів православних християн. Це ще раз свідчить про те, що прості й логічні вчення Божі не треба замінювати на хитромудрість людей.
Однак, постячи, не забуваймо про постійний обов’язок молитви та милосердя, як говориться у другому Ватиканському Соборі: «Нехай ці великі полегшення (мається на увазі посту, які дозволив цей Собор – авт.) будуть одночасно сильним спонуканням не грішити, заохоченням до покаяння та вшанування Бога. Нехай пам’ятають вірні християни, що в родині, де затихла молитва й занепала практика посту, майже не живе християнський дух. Тому полегшені пости нехай скріплять ревність у молитві і Богослужіннях, у даванні милостині, у праці та в частих святих сповідях та Святих Причастях».
Великий піст для кожного християнина – це час духовної боротьби, у якій беруть участь душа й тіло. Душа бере участь через ревнішу молитву й розважливість, через контроль над думками та помислами, практикуючи християнські чесноти і роблячи добрі справи. Це внутрішнє настановлення душі проявляється назовні через піст і покутні справи нашого тіла. Без тілесного посту немає й духовного. «Наскільки відмовиш тілу, – каже святий Василій Великий, – настільки й додаси своїй душі блиску духовного здоров’я».
| Comments: |
