Герої чи канібали?
На маленькому рибальському човні довжиною вісім метрів мексиканські рибалки Хесус Виданьа, Сальвадор Ордоньєс і Лусіо Рендон провели дев’ять місяців у відкритому океані без запасів їжі і води, переживши шторми і палюче сонце. За цей час човен від берегів Мексики течією винесло до Маршалових островів (неподалік від Австралії), де рибалок підібрало тайванське рибальське судно.
Наприкінці жовтня минулого року п’ятеро мексиканських рибалок з рибальського селища Сан-Блас на тихоокеанському узбережжі вийшли у відкритий океан ловити невеликих акул-касонів. Несподівано сітка, якою ловили акул, вислизнула з рук рибалок і зникла в глибинах океану. Її господар, він же власник човна, Хуан Давид наказав шукати сітку. Коли Сальвадор попередив його, що вони можуть залишитися без пального і не зможуть добратися до берега, Хуан грубо обірвав його: “Командую тут я”. В результаті рибалки залишились без пального у відкритому океані. Хазяїн човна і ще один рибалка загинули, тому що не змогли їсти сиру рибу. Люди пили дощову воду, яку іноді вдавалося зібрати, і власну сечу. Одного разу під час шторму з пошарпаної Біблії, яка була з ними на човні, водою віднесло в океан сторінки “Апокаліпсиса”. Рибалки сприйняли це як Божий знак і повірили у спасіння.
У свій день народження 12 січня Сальвадору пощастило спіймати касона, і троє рибалок влаштували справжнє свято, де вино їм замінила свіжа кров акули.
За дев’ять місяців човен подолав 8 тисяч кілометрів. На батьківщині рибалок влада зустріла насторожено. По-перше, в океан вони вийшли, не повідомивши офіційно портову владу, що вже є порушенням. Звідси й виникли підозри: чи не брали рибалки участь у контрабанді наркотиків (їх у відкритий океан скидають з літака, а човен підбирає і доставляє у призначене місце). По-друге, куди поділися хазяїн човна і рибалка на ім’я Парсеро? Чи часом не з’їли їх рибалки, які залишились живими? До того ж, вилов касонів у Мексиці заборонений законом. Зараз генеральна прокуратура країни веде слідство, намагаючись з’ясувати всі ці питання.
До речі, у 1960 році опинились сам на сам з океаном радянські солдати Асхат Зіганшин, Анатолій Крючковський, Філіп Поплавський та Іван Федотов, яких віднесло штормом з Курильських островів на баржі. У них було відро картоплі, одна хлібина, кілька жмень пшона і дві банки м’ясних консервів. Їли один раз в день по дві ложки крупи, дві картоплини і по одній ложці тушонки. Потім і цю мізерну норму довелося зменшити. Кирзові чоботи також пішли в їжу. Солдати нарізали їх тоненькими смужками і смажили на технічній олії. З’їли ремінці від годинника і штанів…
Четвірка відважних протрималась 49 днів. Солдати були вже при смерті, коли їх врятували американці. Виявляється, штормом їхню баржу віднесло від Курил до берегів США. Їх помітили з вертольота і ледь живих підняли на борт авіаносця.
Механік американського корабля розказав, що одного разу сам опинився в подібній ситуації. З 26 чоловік, які були на їхньому кораблі, кілька загинуло. І не від голоду, а через страх і бійки за їжу та воду.
У Москві 20-річних солдатів зустрічали як героїв і нагородили орденами Червоної Зірки.
У свій день народження 12 січня Сальвадору пощастило спіймати касона, і троє рибалок влаштували справжнє свято, де вино їм замінила свіжа кров акули.
За дев’ять місяців човен подолав 8 тисяч кілометрів. На батьківщині рибалок влада зустріла насторожено. По-перше, в океан вони вийшли, не повідомивши офіційно портову владу, що вже є порушенням. Звідси й виникли підозри: чи не брали рибалки участь у контрабанді наркотиків (їх у відкритий океан скидають з літака, а човен підбирає і доставляє у призначене місце). По-друге, куди поділися хазяїн човна і рибалка на ім’я Парсеро? Чи часом не з’їли їх рибалки, які залишились живими? До того ж, вилов касонів у Мексиці заборонений законом. Зараз генеральна прокуратура країни веде слідство, намагаючись з’ясувати всі ці питання.
До речі, у 1960 році опинились сам на сам з океаном радянські солдати Асхат Зіганшин, Анатолій Крючковський, Філіп Поплавський та Іван Федотов, яких віднесло штормом з Курильських островів на баржі. У них було відро картоплі, одна хлібина, кілька жмень пшона і дві банки м’ясних консервів. Їли один раз в день по дві ложки крупи, дві картоплини і по одній ложці тушонки. Потім і цю мізерну норму довелося зменшити. Кирзові чоботи також пішли в їжу. Солдати нарізали їх тоненькими смужками і смажили на технічній олії. З’їли ремінці від годинника і штанів…
Четвірка відважних протрималась 49 днів. Солдати були вже при смерті, коли їх врятували американці. Виявляється, штормом їхню баржу віднесло від Курил до берегів США. Їх помітили з вертольота і ледь живих підняли на борт авіаносця.
Механік американського корабля розказав, що одного разу сам опинився в подібній ситуації. З 26 чоловік, які були на їхньому кораблі, кілька загинуло. І не від голоду, а через страх і бійки за їжу та воду.
У Москві 20-річних солдатів зустрічали як героїв і нагородили орденами Червоної Зірки.
| Comments: |
