У 80 літ баба стала… скульптором

Завдяки своєму захопленню Владлена Авдевніна могла б претендувати на першість у всеукраїнській книзі рекордів Гіннесса. Не тому, що хобі тернополянки – скульптура – традиційно вважається чоловічою справою, а через вік жінки. 

Своїх літ тернополянка, втім, не помічає. Вони самі нагадують про себе: п’ять років тому інсульт частково обмежив функції лівої руки, через біль у ногах жінка вже не може обійтися без палички... Та на прикрих болячках Владлена Федорівна не зациклюється.
З нею я зустрілася у дачному селищі неподалік Тернополя, де на обійсті одного з „нових українців” жінка-скульптор натхненно працювала над черговою монументальною роботою – палацом „Ластів’яче гніздо”. Виконувала його без будь-яких креслень, вистачило одного кримського спогаду з раннього дитинства. Так, з уяви і пам’яті вона виготовляє всі свої твори.
Владлена Авдевніна – напрочуд неговірка людина. Трудиться невтомно, як я зрозуміла, не заради додаткового заробітку. „На цій землі мене тримає лише робота”, – зізналася. „Вона дуже скромна і безкорислива”, – додав сусід, якому бабуся зробила красивий „Віндзорський замок” з каменю, декорованого річковою галькою. Раніше Владлена Федорівна витесала кам’яний замок і скульптури із дерева для нового готельного комплексу, що зараз будується у Тернополі. 
У теплу пору року жінка працює на подвір’ї. В імпровізованій майстерні має все під рукою: камінь, рашпілі різного розміру, зубила. Скульптури робить з вапняку і пісковику. Камінь цей м’який, податливий, але для бабусі, якій у листопаді виповниться 80 років, працювати з ним не так уже й легко.
Її захоплення – ще з дитинства. На запитання, скільки скульптур за життя виготовила, Владлена Авдевніна відповідає зі сміхом: „На голові немає стільки волосся”.
Фантазія, хороша пам’ять, тонке відчуття прекрасного у жінки від природи. Крім скульптури, Владлена Авдевніна займається шиттям, малюванням, робить чудові речі з бісеру, коренепластику.
– У лісі я підбираю напівзогнилі пеньки, корені, вдома відчищаю їх, відрізаю зайве, шліфую, запускаю морилку, покриваю лаком, – розповідає майстриня. – Виходять вигадливі за формою фігури. Мої роботи експонувалися у Києві, де їх придбала одна американка. Наші люди, на відміну від іноземців, до такого „дріб’язку” здебільшого байдужі.
Серед творінь Владлени Федорівни – копія шапки Мономаха, модні пальта і сукні. Великий інтерес у неї викликає все старовинне – архітектура, культура, мода. У місті вона не може дивитися на сучасні будинки – настільки примітивними вони їй здаються.
– Хоча мені вже й важкувато відпрацювати весь день на ногах, але не шкодую зусиль: головне, що людям подобаються мої роботи, – сказала на прощання Владлена Авдевніна.
Вона народилася у Києві в сім’ї військового. Батьки часто переїжджали з місця на місце, тому спеціальність швачки їхня донька здобула аж у Чкалові Оренбурзької області. Після війни в містечку Теребовля родина осіла на Тернопільщині. Тут Владлена Авдевніна працювала керівником швейного ательє, звідки й вийшла на пенсію.

 

Євгенія Ліщук,
м. Тернопіль

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>