Бандити робили свої «чорні» справи

Рекетири інсценізовували напади і... самі їх відбивали

Звільнившись з місць позбавлення волі, де перебував за злочини з використанням зброї, Максим К. повернувся у рідне село на Камінь-Каширщину. Мати Максима, побоюючись, що син знову ступить на криву стежину, прагнула якнайшвидше влаштувати його на роботу. На свій страх і ризик взяти колишнього “зека” погодився односельчанин Іван К., який на той час мав свою фірму у Луцьку. По знайомству Максим ще й отримав посаду заступника з комерційних питань та перебрався жити у Луцьк. Однак ця робота чоловіку потрібна була швидше для прикриття. У цей же час Максим збирав собі банду з різних областей України. Так у бригаді з’явилися раніше судимі Віталій С. з Вінниччини та закарпатець Едуард К., а також Василь Ч. з Львівщини, лучани Юрій Б. і Богдан І. та ще кілька осіб, яких слідству встановити не вдалося. Коли формування банди закінчилося, її організатор почав розробляти плани майбутніх злочинів. Аби далеко не ходити, спочатку Максим вирішив “розвести” все того ж Івана К., своєрідним чином “віддячивши” йому за працевлаштування...
Одного дня, за попередньою домовленістю з Максимом М., двоє членів банди приїхали в офіс бізнесмена у Луцьку. Назвавшись представниками чеченського угруповання з Києва, незнайомці “запропонували” Івану К. забезпечити “дах” його фірмі. Коли чоловік почав відмовлятися, бандити пригрозили розправою над рідними. Зловмисники дали на роздуми бізнесмену всього один день, а для продовження переговорів останньому потрібно було з’явитися біля повороту в село Баїв Луцького району. Іван К. був страшенно наляканий, і звернувся за порадою до Максима, знаючи про його кримінальне минуле. Саме на це й був розрахований план злочинців. Максим заспокоїв директора фірми, пообіцявши, що поїде з ним на “стрілку” і розбереться з “киянами”.
Наступного дня Іван К. з Максимом К. приїхали в обумовлене місце, де для директора фірми була розіграна справжня вистава з кіношними трюками. “Чеченці” знову почали вимагати у бізнесмена гроші за “дах”. Раптом один з них вихопив пістолета і пригрозив чоловікові, що, у випадку відмови, застрелить його на місці – злочинець блефував, оскільки насправді зброя була не бойова. Якраз тут у ситуацію за планом і втрутився Максим К. Він вибив пістолет з рук “рекетира”, а за мить пролунав постріл. На животі в одного з вимагачів з’явилася червона пляма, на траву потекла кров. Але й вона була несправжня – злочинець, який розігрував роль пораненого, роздушив під сорочкою поліетиленовий пакет зі спеціальним розчином червоного кольору. Та Іван К. сприйняв усе за чисту монету і, шокований кривавою “розборкою”,  разом з Максимом чимдуж почав тікати з місця подій. Того ж дня наляканий бізнесмен сховав свою сім’ю за містом у знайомих.
А зловмисники продовжували “опрацьовувати” бідолаху. За кілька днів після інциденту Максим К. розповів директору фірми, що був на зустрічі з “чеченцями”, де дізнався, що їхній “поранений товариш перебуває у важкому стані”. Для його лікування та залагодження конфлікту “кияни” нібито вимагають 10 тисяч доларів. Та коли Іван К. захотів сам зустрітися з “потерпілим”, Максим став шукати різні причини, через які це неможливо зробити. Лише тоді бізнесмен запідозрив, що Максим за одне з рекетирами, і сказав їм, що звернеться в міліцію. Рекет одразу ж припинився, але бізнесмен не наважився з офіційною заявою звернутися до правоохоронців, і злочинці залишилися на волі...
Безкарність лише підштовхнула їх до подальших дій. Наступною жертвою Максим К. обрав голову зі свого рідного села Петра М. Вирішено було вчинити розбійний напад на будинок його родини. Максим безпосередньої участі в цій “операції” не брав, оскільки знав Петра М. особисто, а тільки привіз своїх спільників на місце злочину. Керував діями бандитів Юрій Б. Вночі троє злочинців, озброєні револьвером, увірвалися в хату сільського голови і почали нишпорити в речах у пошуках грошей. Однак нічого вкрасти злодії не встигли. Петро М. якимось дивом зумів відбитися від одного з нападників, вхопив у руки лопату і побіг спускати з ланцюга кавказьку вівчарку. Нападники розгубились і не знайшли нічого кращого, як утекти. Наступного ж ранку селом поширились чутки, що до злочину причетний Максим К. Хтось навіть розповідав, що бачив за кілька годин до нападу його “БМВ” поблизу села. Сільський голова сам хотів вийти на слід злочинців, і цього ж дня зустрівся з Максимом, аби встановити істину. Максим усі звинувачення відкинув, а щоб його аргументи виглядати більш переконливими, запропонував свою допомогу в “розслідуванні” справи. Але одразу обмовився, що для цього потрібні будуть гроші, для початку, мовляв, вистачить 200 доларів. Отримавши цю суму, Максим зник. Та через кілька днів знову повернувся у село у супроводі Едуарда К. та Юрія Б. Попередньо у багажник “БМВ”, яким приїхали бандити, поклали ще одного свого співучасника Богдана І., зв’язавши йому руки і ноги та обливши тваринною кров’ю. У селі зловмисники знайшли дружину Петра М. і продемонстрували їй “ледь живого” закривавленого чоловіка. При цьому Максим сказав: “Бачите, я свого слова дотримую. Ця сука навела людей на вашу хату. Він намагався від нас втекти, і ми змушені були його підстрелити”. Переконавшись, що розіграна сцена з демонстрацією “організатора” нападу справила сильне враження на жінку, Максим попросив на продовження “розслідування” ще 300 доларів. Пізніше апетит у злочинців зріс, і вони зажадали додатково 2000 тисячі “зелених” за нібито підключення до справи “серйозних бандитів”. Виплачувати таку суму своїм “помічникам” Петро М. відмовився і сказав Максиму К., що має на меті звернутися в міліцію. Після цього ватажок банди вдав ображеного і “припинив розслідування”, а з ним і рекет сім’ї сільського голови. Петро М. так і не ризикнув звернутися до правоохоронців.

Ще одна сфера інтересів банди Максима К., найменш розслідувана правоохоронцями, полягала у вербуванні шляхом обману та погроз волинських дівчат для продажу у сексуальне рабство. За відмову займатися проституцією бандити жорстоко карали. Про це свідчить випадок з лучанкою Марією Г., яку особисто знали кілька членів банди і навіть співмешканка Максима К. До їхнього ватажка у справах приїжджав знайомий з Німеччини, який, очевидно, і відбирав дівчат. Максим познайомив з ним Марію. Німець почав залицятися до жінки, навіть запросив її на відпочинок в Анталію. Вже в Туреччині Марії “прямим текстом” запропонували стати повією в одному з місцевих борделів. Жінка відмовилась, і за кілька днів повернулася в Луцьк, фактично залишивши вербувальника – тобто Максима – без “гонорару”. Але бандити вирішили повернути “свої” гроші іншим шляхом. За наказом ватажка бригади Богдан І. та Едуард К. в масках увірвалися до квартири Марії Г. Богдан ударом ноги звалив жінку на підлогу і, притиснувши обличчям до землі, сів їй на спину. Тим часом Едуард вигрібав з квартири усе, що мало хоч якусь цінність. Марія впізнала його (вони були добре знайомі раніше – авт.) і запитала: “Едік, то так поступають з друзями?” Нападник здригнувся. У цей момент його спільник приставив до горла жінки ножа і попередив: “Не здумай кому-небудь розказати про те, що зараз сталося, бо тобі ніхто не допоможе... У нас, як бачиш, руки довгі – ножів і стволів вистачає, можеш не сумніватися! А ні, то з балкона красиво злетиш! Тепер за тобою буде хтось з наших людей дивитися. У разі чого – тебе приберуть!” Всього у квартирі жінки бандити забрали речей на понад 3 тисячі гривень, значно перекривши розмір втраченого “гонорару”.

Члени банди постійно перебували у пошуку нових джерел збагачення. Зокрема вони вирішили скористатися наявністю у Луцьку автомобільного ринку, куди з’їжджалися покупці з усієї України з великими сумами грошей. Першим у тенета розбійників потрапив киянин Сергій С., якому по знайомству допомагав купляти авто член банди Богдан І. Саме він і запросив киянина у Луцьк, повідомивши, що є можливість досить дешево придбати “Ауді”. Вже у Луцьку за планом зловмисників Богдан І. заманив увечері Сергія С. на одну з віддалених вулиць міста, де на них напали двоє членів банди. У киянина відібрали 3700 доларів.
Найбільш віртуозно керівник злочинної групи Максим К. розіграв наступний злочин, який мав би стати серійним. Нова схема працювала так. У день роботи автомобільного ринку в Луцьку поблизу залізничного вокзалу у Ківерцях в момент прибуття потяга сполученням “Київ-Ковель” (тоді через реконструкцію луцького вокзалу до обласного центру потяги не заходили) припаркувалося “таксі”, за кермом якого перебував один з членів банди. Підставний таксист, почувши, що пасажири їдуть в Луцьк на авторинок, одразу запропонував їм занижену “таксу”. Двоє киян, Віктор М. та Ярослав Г., погодились і сіли в салон “Жигулів”. Поблизу села Дачне “таксист” повідомив пасажирам, що при в’їзді у Луцьк багато постів ДАІ, які проводять посилені обшуки автотранспорту у зв’язку з вбивством працівника міліції. Мовляв, їх краще об’їхати, щоб не було проблем. Кияни не заперечили, і водій з центральної траси повернув на грунтову дорогу між селами Дачне та Озерце. Це й стало сигналом для інших членів банди, які знаходилися на цій же “грунтівці” і були переодягнені у камуфляжний формений одяг працівників спецпідрозділів міліції з масками на обличчях. Максим К., який виконував роль командира, міліцейським жезлом зупинив “Жигулі”, при цьому тримаючи в руках револьвер. Інші члени банди, переодягнені у правоохоронців, витягнули із салону авто “таксиста” і пасажирів. Псевдоміліціонери почали обшукувати киян, вилучаючи у них документи і гроші. Потім член банди, який виконував роль таксиста, ніби “вирвався” з рук “правоохоронців”, вскочив у “Жигулі” і зник у невідомому напрямку. “Міліціонери”, очолювані Максимом К., з криками: “Дивіться – водій тікає”, вскочили у свій автомобіль і також поїхали за ним. А кияни, пошиті в дурні, так і залишилися стояти на дорозі. Віктор М. після “обшуку” позбувся майна на суму понад 17 тисяч гривень, а Ярослава Г. обібрали майже на 31 тисячу гривень.
Цей злочин став для банди Максима К. останнім. Кількох членів злочинної групи було затримано у день його скоєння. Під час обшуків у членів банди вилучили кілька мисливських ножів, револьвер кустарного виробництва калібру 5,6 з ємністю барабана на 8 набоїв, кілька газово-шумових пістолетів, електрошокові пристрої, форму одного зі спецпідрозділів міліції, міліцейський жезл. У розпорядженні злочинців було чотири автомобілі: “Жигулі” шостої і восьмої моделей, “Опель” та “БМВ”. Також під час обшуків у членів банди вилучили кілька викрадених з інших машин номерних знаків.
Як розповів заступник начальника УМВС України у Волинській області начальник слідчого відділу УМВС в області полковник міліції Юрій Бистрицький, під час затримання грізні бандити жодного опору не чинили і навіть виглядали дуже наляканими. Луцький міський суд засудив Максима К. до 8 з половиною років позбавлення волі, Едуарда К. – до 7 років, Юрія Б. – на 5 з конфіскацією усього належного їм майна. Апеляційний суд Волинської області залишив цей вирок без змін. Ще троє активних членів банди – Віталій С., Богдан І. та Василь Ч. – знаходяться у розшуку.