«Якщо закриємо початкову школу – матимемо початок кінця села»

У відділах освіти гаряча пора вже виходить на фінішну пряму. Школи перевірені, класи причепурені – завтра Перше вересня! Але що ховається за свіжопофарбованими класами в освітянській системі? З цим питанням звернулась до начальника відділу освіти Віктора Фещука, нового (десять років з часу створення) Демидівського району.
А розмовляти з Віктором Євстафійовичем ми почали, певна річ, про приємні досягнення у галузі освіти на Демидівщині.
– На даний час активно реалізовуємо програму “Радіоінтернет”, тобто індивідуально підключаємо школи до супутникового зв’язку. Таким якісним Інтернетом вже користується Демидівський ліцей, а незабаром його будуть мати у Боремлі, Хрінниках і Княгинині. У планах на цей рік – підключити до супутникового зв’язку усі великі школи ра-йону. До речі, наші навчальні заклади посідають одне з кращих місць в області з комп’ютерного забезпечення. Також активно працюємо над реконструкцією та відновленням шкільних історико-краєзнавчих музеїв, у яких, дякуючи й громаді села, відображається вся історія населеного пункту.
– На початку літа у Хрінниках проводився фестиваль патріотичної пісні. Цікаво було б дізнатися, кому належить така оригінальна ідея?
– Це все ініціатива голови райдержадміністрації Петра Рухера. А безліч схвальних відгуків, які ми отримали ще після першого проведення, дали цьому фестивалю зелене світло. Його статус затвердили, і він вже став обласним. Адже провівши його на районному рівні, зрозуміли, що у нас є потенціал. Далі “варитися у власному соці” було б нерозумно, тому запросили конкурсантів з інших областей. Тепер мріємо про те, щоб фестиваль здобув статус всеукраїнського.
– Вікторе Євстафійовичу, а які завдання поставлені перед відділом освіти на новий навчальний рік?
– Ми далі продовжуємо працювати над покращенням матеріальної бази наших закладів. Наприклад, голова райдержадміністації постановив максимально забезпечити школи внутрішніми санвузлами. Туалети у багатьох сільських школах на вулиці, діти бігають туди роздягнуті взимку і застуджуються. Потрохи робимо: де доводиться відновлювати, а де й з нуля будувати. Кошти закладаються систематично, щоб чим швидше зняти цю проблему з обговорення.
Також одне з найважливіших завдань – розширення мережі гуртків позакласної роботи. Не секрет, що більшість дітей тепер виховуються вулицею, тому їх обов’язково треба чимось зайняти. Наприклад, в райцентрі працює дитяча спортивна школа, яка має свої філії майже у всіх населених пунктах. Збільшуватимемо кількість технічних гуртків, а також фольклорного напрямку. Але знову ж проблема – не завжди можна знайти фахівця, який би їх вів.
– Хіба на Демидівщині не вистачає кадрів?
– Педагогів якраз забагато. Маємо 280 працюючих вчителів і ще сто, які чекають черги на роботу. Адже між приватними і державними вузами ще й досі не врегульована програма майбутнього працевлаштування молодих спеціалістів. Куди ж мені влаштувати стільки педагогів з вільними дипломами? До того ж, в Україні загалом і в Демидівці зокрема існує демографічна криза. Дітей-першокласників у нас, на жаль, щороку не збільшується.
– Чи багато маєте у районі “вимираючих” шкіл?
– Від нестачі школярів страждають в першу чергу початкові школи. Але ми зайняли чітку позицію: зберігати їх за будь-яку ціну, навіть якщо там навчається 7-8 учнів. І хоча загальноукраїнська програма профільного навчання передбачає об’єднання шкіл і підвезення дітей автобусом – доброго тут мало. Бо закриємо школу, і матимемо початок кінця села.
–  А як поставлена робота з харчуванням, доїздом дітей та вчителів?
– З районного бюджету кошти виділяються на безкоштовне гаряче харчування учнів з першого по четверті класи та на пільгові категорії школярів. 93 відсотки наших дітей обідають у школі. Знову похвалюся, але Демидівка – це один з тих районів, який ще жодного разу не відходив від поставленої мети, та й голова адміністрації постійно тримає на контролі шкільні питання. Також немає у нас проблем й з транспортним забезпеченням. Оскільки район компактний, учнів та вчителів довозять приватні маршрутки безкоштовно. Ми співпрацюємо з ними, оплачуємо  перевезення і чекаємо на шкільний автобус, який днями мають виділити.
– Вікторе Євстафійовичу, що Вас особливо тішить у галузі освіти?
– Що ми зуміли без втрат втілити у життя програму шкільних публічних бібліотек. Тобто ми з’єднали в одну, щоб зберегти їхні фонди. Хоча ця програма й досі викликає багато дискусій в Міністерствах культури і освіти, на Демидіщині вона прижилася чудово. А ще радію з того, що за 2005-2006 навчальний рік наші учні в цілому зайняли третє місце в області після міст Рівне та Костопіль за підсумками призових місць в обласних та республіканських олімпіадах.