Небеса повідають славу Божу чи… предвіщають кінець?

Щось дивне діється сьогодні в нашому світі. Одним з таких див є те, що масово почали обновлятися ікони. В селі Лопавше Демидівського району Рівненської області за цей рік обновилися вже дві ікони. Обидві – Почаївської Божої Матері. Остання ж обновилася на “сміттєзвалищі”. Про це диво розповіла місцева жителька Євгенія Артемівна Ніколаєва.

Так мало бути

Коли підійшли до місця, де знайшли ікону, то побачили хащі, в яких стояла хатина. До неї навіть сонячне світло ледве потрапляло. І відразу ж виникло запитання: “Як же там побачили ікону?” Про те, що вона в хаті є, Євгенія Ніколаєва здогадувалася і навіть колись її бачила. Бо існує такий звичай, що коли покидають, чи продають будинок – обов’язково потрібно залишити ікону.
Довгий час хатина слугувала родичам покійних господарів як дача. І коли вони приїздили обробляти земельну ділянку, то підтримували оселю у відповідному стані. Та коли перестали туди навідуватись, хата почала руйнуватися, заростати хащами. Та якось випадково туди зазирнув сусід Микола Дунас і помітив на покуті, покритому пліснявою, ікону. Чоловік відразу розповів сусідці Євгенії Артемівні Ніколаєвій, щоб та пішла й подивилася, бо щось з образом відбувається.
“Ось подою корову, піду скажу сусідці Катерині Антонюк, та й підемо подивимось”, – подумала Євгенія. Ще не встигла завершити розпочату роботу, як приходить Катерина Василівна. Вона завітала заходить у якійсь справі, а то прийшла, й не знає чому. Як тільки жінки вийшли на вулицю, іде церковний староста Олександр Федорович Лещук і несе хліб. Вони відразу розповіли йому, що, мабуть, у Матвія, так звали покійного господаря будинку, обновилася ікона. Так втрьох, з хлібом в руках попрямували до покинутої хатини. Коли Олександр Федорович знімав ікону, то обрамлення почало розвалюватися, з нього посипалось порохно. А сам образ був ніби щойно відполірований, лише в декількох місцях ще лишалися плями, покриті окисом.
Так би там ця ікона й схоронилася, якби щось не підштовхнуло людей зазирнути всередину хати. Як каже Євгенія Артемівна: “Так мало бути. До ікони щось кликало, притягувало”.

Що робити далі?

Вирішили зробити іконі обрамлення й віддати в церкву. Та коли староста приходив до майстрів, то все забував зняти розміри. Тоді зрозуміли, що її не можна чіпати. Вже траплялися випадки, коли обновлялася ікона, а після того, як її потурбували, обновлення припинялося. Тож віднесли образ до місцевого храму Казанської Божої Матері в такому вигляді, в якому знайшли. Це вже друга ікона, яка знаходиться у святині поряд з іконою Почаївської Божої Матері.

А могли б образ забрати

Звістка про обновлення ікони дійшла й до родичів покійних господарів. Вони приїхали в Лопавше і хотіли її забрати. Та коли жінка доторкнулася до ікони, її ніби щось зупинило, і вона передумала. Сказала, що вдома є пара до цього образу – Спаситель. А пізніше віддала її в церкву.
Який вік цих ікон, важко сказати, не знають цього й родичі. Та через значний відрізок часу вони знову разом. Знаходяться в церкві села Лопавше, тож прийти і приклонити голову до них може кожен. Різницю між іконами можна побачити наочно.

Як це пояснити?

Пояснення масового обновлення ікон в останній час важко отримати від священиків. Немає його й у вчених. Мало про це знає й місцевий настоятель храму о. Микола Іваник. Та пригадує, як йому розповідали, що перед якоюсь визначною подією, наприклад, перед Великою Вітчизняною війною були засвідчені факти обновлення ікон, мироточення, людям являвся Господь, снилися віщі сни. Ось і зараз нам всім варто молитися і чекати чогось неймовірного. Бо як співається в одній з церковних пісень: “Покайтеся люди, бо горе вам буде, як Бог судити прийде”.

Олександр ТОПОРОВСЬКИЙ,
Рівненська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>