Батьки-алкоголіки морили дітей голодом

В одному із сіл Дубенського району трапилося жахливе – молода сім’я морила своїх малолітніх дітей голодом. А все тому, що 35-літній Святослав і його на десять літ молодша дружина  ніяк не могли вийти із запою. Неймовірно, але у них на горілку  пішла левова частина державної допомоги  для новонароджених  близнят. А це немало-небагато – більше 16 тисяч гривень. Справа дійшла до того, що  дітей забрали від батьків, і тепер вирішується питання про позбавлення  батьківських прав.

Терпінню завжди настає кінець. Так і у цьому випадку – односельці тривалий час вірили, що Святослав та Лариса  “візьмуться за розум”, наведуть порядок у домі, присвятять себе вихованню дітей. Однак минав день за днем, а просвітку не намічалося. Навіть перебуваючи у лікарні, Лариса не стрималася, щоб не напитися. А  вдома – і поготів. З ранку до вечора – п’яні оргії. У такій ситуації діти при живих, здорових батьках – як  справжні сироти. Ні належного догляду. Ні належного харчу. Ні тепла. Ні любові.
Отож, односельці, оцінюючи ситуацію і прагнучи зберегти дітей,  не на жарт забили на сполох. У результаті – трійка рідних малоліток потрапила до дитячого відділення Дубенської міської лікарні. Характерно, що усі були настільки виснаженими, що тоненькими рученятками буквально виривали харч із рук медсестер. Ще б пак – адже у кожного було майже до двадцяти відсотків виснаження.
– Нині дітвора повністю відновилася, – заявляє головний лікар дитячого відділення Дубенської міської лікарні Володимир Ящевський, – і для них завдяки резервному фонду ми, по суті, все знайшли – і одяг, і харчування. А що стосується догляду, то новоприбулу малечу просто леліють наші медсестри. І вдень, і вночі. Андрійка уже  навіть відучили говорити непристойні слова, арсенал яких, без перебільшення, був нарівні із нормальними. Одне слово, у медичному закладі Андрійко, Діана та Ліза відчули справжній земний рай порівняно з тим місцем, у якому донедавна перебували.
Яка подальша доля цих напрочуд симпатичних дітлахів? Найімовірніше, їх чекає дитячий притулок і тепло чужих, не батьківських,  сердець. А може, все повернеться на круги своя, і слово “мама” звучатиме безпосередньо за справжньою адресою. Принаймні, коли ми із Володимиром Івановичем  говорили про проблеми нинішньої медицини і несподівано почули, як у сусідній палаті Андрійко почав вигукувати: “Мама! Мама! Мама!”, то мимоволі подумали, що, можливо, син так реагує на найріднішу людину, в котрої тьохнуло серце і вона вирішила якщо не забрати дітей, то хоч навідатися. Де там. Мама і сьогодні не прийшла, а свою щиру радість таким чином малюк адресував відразу трьом медсестрам – Валентині Вознюк, Людмилі Тарасюк та Валентині Процюк, котрі якраз перебували у палаті...
Коли цей матеріал готувався до друку, я ще раз, зателефонувавши у Дубно, поцікавився: “Чи не змінилася ситуація?” Чесно кажучи, надіявся на оптимістичну відповідь. Однак почув стандартне: батьки й надалі у запої, їм не до дітей.
Сергій Новак,
Рівненська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>