«Коли я почала молитися перед образами – вони засяяли»
Низенька хатина жительки Луцька Марії Нікіфорової розкинулася серед саду (з дороги і не примітиш). Однак люди легко знаходять сюди стежку. В її оселі обновилися старенькі ікони. Це настільки помітно, що без трепету дивитися на образи неможливо.
Марії Самійлівні – сімдесят п’ять. Чоловік, офіцер-пенсіонер ракетних військ, помер кілька років тому. Прожили вони у злагоді, як каже жінка, 48 літ.
– У п’ятдесятому році, як одружувалися, благословила мене мама двома образами, котрі пішки принесла з Почаєва. Чоловік їх почепив у кутику кімнати. Так вони на цьому місці і зосталися, – розповідає жінка.
Інші два образи дісталися Марії Нікіфоровій від знайомої, котра померла двадцять літ тому. Покійницю жінка тоді поховала, а тепер завжди за її упокій молиться в церкві, відправляє заупокійні панахиди.
– Ікони з хати Ніни я забрала собі. Хоч і старенькі, але, думаю, нехай будуть у мене. Щоранку я до них молюся, – продовжує Марія Самійлівна. – Скільки їм літ – не знаю. Позолота була темненька. Але ж це не головне. Аби щиро до них молитися.
Диво сталося тиждень тому, у суботу. Марія Самійлівна прокинулася вдосвіта, щоб іти, допоки нежарко, на грядки. Стала перед образами.
– Якраз заграло радіо. Я витягнула шнур з розетки, перехрестилася, тільки поглянула на ікони Ісуса Христа та Божої Матері – і аж стрепенулася: вони сяяли. Притому спочатку посвітліли руки Спасителя і Богородиці, а вже потім все інше, – з хвилюванням в голосі говорить жінка.
Не повіривши своїм очам, господиня побігла до сусіда. Той, подивившись на образи, підтвердив, що вони обновилися. А в неділю, коли жінка прийшла з церкви, син сказав матері: “Дивись, що робиться. В іншій кімнаті образи також світлішають…”
– Ми покликали отця Миколая з терем-нівської церкви. Він приїхав, подивився і сказав, щоб ми запалювали біля образів свічки, – мовила Марія Самійлівна, – що ми й робимо.
– Образи в неділю світлішали повільніше, – розповідає сусідка Олена Шулячук. – Мене покликала Марія Самійлівна, і я в кімнаті довго сиділа і спостерігала. Було таке враження, ніби якась невидима сила водою змиває потьмянілу позолоту, а на тому місці з’являється блиск, та такий яскравий…
– Коли я побачила ці образи, то аж мороз поза спиною пройшов, – додала інша сусідка Тетяна Юрчук. – Це – справжнє диво Боже.
Коли ми розмовляли з жінками, в оселю завітав священик із села Залав’є Рівненської області Павло Степанюк. Він сказав:
– Ще на VII Вселенському соборі встановлено почитання ікон. Тобто людина звертається до Ісуса Христа, Божої Матері чи до того святого, хто на іконі зображений, як до живих. Історія православ’я знає приклади мироточення ікон, кровоточення, обновлення. Траплялися випадки, коли ікони з’являлися самі по собі, без людського втручання. Як, наприклад, у Жировицькому монастирі, що в Білорусі, де на дереві спочатку люди побачили сяйво, а потім з’явилася ікона Божої Матері. Своїми чудесами Господь наказує, щоб ми правильно розуміли і славили Спасителя, щоб щиро молилися, щоб дотримувалися заповідей Божих, щоб не зраджували віру православну. Бо тільки в цьому спасіння.
До оселі Марії Нікіфорової йдуть люди.
– Хотіла робити у хаті ремонт, – каже Марія Самійлівна. – Але передумала, бо як чіпати ікони, які обновлюються?
– У п’ятдесятому році, як одружувалися, благословила мене мама двома образами, котрі пішки принесла з Почаєва. Чоловік їх почепив у кутику кімнати. Так вони на цьому місці і зосталися, – розповідає жінка.
Інші два образи дісталися Марії Нікіфоровій від знайомої, котра померла двадцять літ тому. Покійницю жінка тоді поховала, а тепер завжди за її упокій молиться в церкві, відправляє заупокійні панахиди.
– Ікони з хати Ніни я забрала собі. Хоч і старенькі, але, думаю, нехай будуть у мене. Щоранку я до них молюся, – продовжує Марія Самійлівна. – Скільки їм літ – не знаю. Позолота була темненька. Але ж це не головне. Аби щиро до них молитися.
Диво сталося тиждень тому, у суботу. Марія Самійлівна прокинулася вдосвіта, щоб іти, допоки нежарко, на грядки. Стала перед образами.
– Якраз заграло радіо. Я витягнула шнур з розетки, перехрестилася, тільки поглянула на ікони Ісуса Христа та Божої Матері – і аж стрепенулася: вони сяяли. Притому спочатку посвітліли руки Спасителя і Богородиці, а вже потім все інше, – з хвилюванням в голосі говорить жінка.
Не повіривши своїм очам, господиня побігла до сусіда. Той, подивившись на образи, підтвердив, що вони обновилися. А в неділю, коли жінка прийшла з церкви, син сказав матері: “Дивись, що робиться. В іншій кімнаті образи також світлішають…”
– Ми покликали отця Миколая з терем-нівської церкви. Він приїхав, подивився і сказав, щоб ми запалювали біля образів свічки, – мовила Марія Самійлівна, – що ми й робимо.
– Образи в неділю світлішали повільніше, – розповідає сусідка Олена Шулячук. – Мене покликала Марія Самійлівна, і я в кімнаті довго сиділа і спостерігала. Було таке враження, ніби якась невидима сила водою змиває потьмянілу позолоту, а на тому місці з’являється блиск, та такий яскравий…
– Коли я побачила ці образи, то аж мороз поза спиною пройшов, – додала інша сусідка Тетяна Юрчук. – Це – справжнє диво Боже.
Коли ми розмовляли з жінками, в оселю завітав священик із села Залав’є Рівненської області Павло Степанюк. Він сказав:
– Ще на VII Вселенському соборі встановлено почитання ікон. Тобто людина звертається до Ісуса Христа, Божої Матері чи до того святого, хто на іконі зображений, як до живих. Історія православ’я знає приклади мироточення ікон, кровоточення, обновлення. Траплялися випадки, коли ікони з’являлися самі по собі, без людського втручання. Як, наприклад, у Жировицькому монастирі, що в Білорусі, де на дереві спочатку люди побачили сяйво, а потім з’явилася ікона Божої Матері. Своїми чудесами Господь наказує, щоб ми правильно розуміли і славили Спасителя, щоб щиро молилися, щоб дотримувалися заповідей Божих, щоб не зраджували віру православну. Бо тільки в цьому спасіння.
До оселі Марії Нікіфорової йдуть люди.
– Хотіла робити у хаті ремонт, – каже Марія Самійлівна. – Але передумала, бо як чіпати ікони, які обновлюються?
Марія ДУБУК,
м. Луцьк
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
м. Луцьк
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
