Нашептала мати, як хлопця прив’язати

Кажуть люди, що коли на світ Божий з’явилася Світланка, то баба-пупорізка сказала Ксенці:
– Твоя дочка з місяцем на лобі…
Час, коли народилася Світланка (так її охрестили згодом) був пізній. Місяць-молодик заглядав у хату, хоча вікно було зафіранчене. Ніби говорив до породіллі: “Бачу, бачу, хто з’явився на світ білий. Бачу, не сховаєте від мене, ні, не сховаєте…”
І дійсно, дівчинка росла, як у казці кажуть, “не по днях, а по часах”. Рік за роком все гарнішала та гарнішала, а особливо розквітла, як виповнилося шістнадцять років. Світлана стала дівчиною-красунею. Її жіночність і врода зводили з розуму не одного парубка в Добриводах. Навіть пішов такий поголос, що один з них через відмову дівчини пішов та й втопився. Правда, а чи ні, не знаю. І кажуть, після похорону Ксенька, мати Світланки, сказала таке:
– Доню, ти хочеш, щоб нас люди прокляли?
– Мамо, ну що я зроблю, як кохаю Колю. І він це знає, але чомусь не йде сватати.
І щось тоді мати їй сказала на вушко. Світланка зашарілася.
– Та Ви, мамо, при своєму розумі?! Що Ви таке говорите?
– При своєму я ще розумі, доню, при своєму. Зроби так, як я кажу. А я поїду у неділю на базар до Козина, щоб вам не заважати, і заночую у сестри Усті.
Дійсно, у неділю бачили люди, як до Світланки заходив Микола.
…Вона вже була вагітна, коли грали весілля. “Купила” хлопця. І де бідному було діватися? Село є село… Вже шестеро дітей йому народила. Прив’язала таким мотузком, що й не перегризти. Та він і не думає його гризти.
– Ото дійдемо до десяти діток, та й годі, – так каже Світлана.
Подумати лишень – десять дітей! От і справдилося слово баби-пупорізки, що Світлана – це жінка з місяцем на лобі.

Микола ЩЕРБАТЮК,
Рівненська область