У Дубні археологи знайшли діамант

Для археологів територія  Державного історико-культурного заповідника м. Дубна завжди була щасливою на знахідки. Однак та, що трапилася  дослідникам минувшини під час нинішньої експедиції, очолюваної кандидатом історичних наук Богданом Прищепою, перевершила усі сподівання. Вперше за всю історію  розкопок на  дубенських, а заодно й на рівненських теренах, на  триметровій  глибині віднайдено діамант, вмонтований у перстень, котрий, вочевидь, родовідно передавався з покоління у покоління. Справжню вартість  діаманта ще належить оцінити експертам, але вже зараз зрозуміло, що ця річ унікальна. А таїлася вона у землі у  ганчірному згортку разом з іншими доволі оригінальними цінностями, серед яких особливо вирізняються  два ланцюги для носіння орденів. Вони й донині  яскраво виблискують на сонці, адже  зроблені з жовтого металу.

Як зазначає директор Державного історико-культурного заповідника м. Дубна Петро Смолін, кожна  місцина під новобудову на  заповідній території за установленою нормою має пройти  археологічне дослідження. Так, приміром, було торік, коли неподалік замку знесли стару хатину, а у її підмурівках знайшли чимало історичних реліквій. У тому числі й дуже оригінальну – рицарську шкіряну печатку, яка, попри декілька століть (неймовірно, але це так), збереглася у хорошому стані. Так сталося й цьогоріч, коли на відстані двох десятків метрів від Дубенського замку  замість ветхої будівлі  запланували звести нову.
– Я ніколи не сподівалася, що тут щось цінне можна знайти, – розповідає дубенська довгожителька Ніна Олійник, помешкання котрої розташоване  неподалік від виритого котлована, – адже коли ми сюди переселилися, усе вже було грабоване-переграбоване. Практично у кожній будівлі зірвана підлога, поколупана стеля. Зрозуміло, що під час війни  тут хтось щось шукав. Шукали і знаходили  зазвичай одну річ – золото, адже раніше в центральній частині міста мешкали євреї, а ті до золота завжди були ласі...
Зрештою, і сам керівник археологічної експедиції не вельми сподівався знайти дорогоцінні метали. Швидше за все Богдан Прищепа  був „настроєний” на кераміку, залишки  колишніх  споруд, давню зброю, адже при князях Острозьких місто  вельми славилося  зброярською справою. Але  археологія цікава саме тим, що як і погода, часто непередбачувана. Подібне трапилося й у Дубні.
Окрім Богдана Прищепи, вищезгадана знахідка особливо пам’ятна також для керівника дубенського гуртка юних археологів Віталія Ткача, котрий допомагав проводити розкопки і першим натрапив на схованку. Усі речі  колись були загорнуті у ганчірку і замасковані у підвальному приміщенні. Нині тканина практично не збереглася. Свою роль тут, звичайно,  відіграв час. А ще пожежа, котра колись спалахнула. Дослідники встановили навіть її приблизний час – перша світова війна. Саме тоді тут часто вибухали снаряди, і один з них, вочевидь, не тільки завалив хатину, але й спричинив пожежу. Принаймні монети царського періоду з гравіюванням  імператорів Олександра ІІІ та Миколи ІІ (остання датується – 1913 роком) дуже обгорілі. Сліди вогню та попелу закарбовані також на підсвічниках, срібних чарках та ложках, згаданому персневі. А ось жовто-золотаві ланцюги та діамант зовсім не потьмяніли ні від часу, ні від вогню. Що це дійсно так, дубенчани невдовзі зможуть переконатися самі, адже, як стверджує Петро Смолін, знайдені дорогоцінні та історично важливі предмети після досліджень та реставраційних робіт залишаться у місті.
Мимоволі я поцікавився у Петра Петровича,  яка винагорода відповідно до чинних нормативів чекає на тих, хто знаходить подібні  унікальні  реліквії, які мають як історичну, так і матеріальну цінність. Отож, за словами  Петра Смоліна, якби  дорогоцінність знайшов „простий” чоловік і здав її державі, то мав би винагороду – 25 відсотків від вартості знайденого предмета. А ось археологи у даному контексті до „простих” людей не належать. Їхню діяльність, у тому числі пошукову, фінансує держава, і на них вищезгадана норма не поширюється. Отож, виходить, що найбільшим задоволенням від подібних знахідок для археологів є моральне. Зрештою, для дослідників дуже важливо, щоб їхня справа  стала  вагомою сторінкою вітчизняного літопису. Схоже, що „свіжі” дубенські знахідки дійсно додадуть до цього літопису чимало нових цікавих сторінок.
Сергій Новак,
Рівненська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>