Без нього не злітав жоден космічний корабель
Йдеться про нашого земляка, рожищенця Федора Зінюка. Стежина від рідної домівки в доросле життя повела його широкою та світлою дорогою аж до Байконура.
...Зіна Іванівна Зінюк – моя давня добра знайома. Мила, добросердна росіянка, для якої Україна стала другою Батьківщиною. З великої любові у них з Хомою Івановичем народилися чудові діти. Федір – їхній первісток. Ріс розумним та допитливим хлопцем. Дивував у школі вчителя математики – розв’яже на контрольній обидва варіанти, а інші ще й посписують у нього.
Любив майструвати, щось вигадувати. Якось зробили вдвох з братом велосипеда на два сидіння – всі однолітки заздрили. Мріяв бути пілотом.
Після служби в армії вступив до Бауманського училища. П’ятьох випускників, серд них і Федора Зінюка, відібрали для навчання у Ленінградській академії імені Можайського. Служив у різних куточках тодішнього Радянського Союзу. Професійна діяльність Федора Зінюка була тісно пов’язана з космонавтикою. На початку дев’яностих він брав активну участь у здійсненні програм космічних польотів. Простіше кажучи, без нього не злітав жоден космічний корабель. Він вперше запускав і славнозвісного “Бурана”. Саме тоді син зробив мамі на п’ятдесятилітній ювілей оригінальний подарунок. Він привіз альбом з кольоровими знімками космічних кораблів, космодромівської техніки та всього необхідного устаткування. Такого ніде не побачиш.
У сорокап’ятирічному віці у чині полковника Федір Хомович вийшов на пенсію. Це було п’ять років тому. Але й досі російські спеціалісти з космонавтики радяться з ним, запрошують до здійснення нових проектів. І хоч живе Зінюк із сім’єю у Москві, на Байконурі буває частенько.
Тримаю в руках прекрасно ілюстрований альбом Федерального космічного агентства. У ньому – детальна розповідь про здійснення програми Міжнародної космічної станції “Союз ТМА-6” і про експедицію відвідування зокрема. Так от в цій експедиції разом з американцем Лероєм Чіао побував і росіянин Саліжан Шаріпов. Коли все щасливо закінчилося, Саліжан Шакірович подарував Федору Зінюку цей альбом та вимпел МКС “Міжнародний космічний політ”, який побував з ним у космосі. Ці дорогі подарунки Федір знову привіз мамі. Цього року Зіна Іванівна відзначала своє сімдесятиріччя. На альбомі Федір попросив Шаріпова зробити дарчий напис. Думається, російський космонавт перш за все від душі подякував їй за сина.
…Двічі на рік Федір Зінюк приїздить в рідне місто – побачити родину, друзів, вдихнути неповторні пахощі своєї маленької батьківщини. Там, в іншій країні – його доля, діти і справа усього життя. А тут – привітна батьківська хата, яка завжди чекає на нього.
…Гарна, помолоділа в день свого сімдесятиліття Зіна Іванівна тепло розповідала про сина, доньку та своїх онуків, яких вона безмежно любить. І бажала всім таких дітей, як у неї. Мені ж пригадався вислів: “Наші діти – віддзеркалення нас самих”.
Любив майструвати, щось вигадувати. Якось зробили вдвох з братом велосипеда на два сидіння – всі однолітки заздрили. Мріяв бути пілотом.
Після служби в армії вступив до Бауманського училища. П’ятьох випускників, серд них і Федора Зінюка, відібрали для навчання у Ленінградській академії імені Можайського. Служив у різних куточках тодішнього Радянського Союзу. Професійна діяльність Федора Зінюка була тісно пов’язана з космонавтикою. На початку дев’яностих він брав активну участь у здійсненні програм космічних польотів. Простіше кажучи, без нього не злітав жоден космічний корабель. Він вперше запускав і славнозвісного “Бурана”. Саме тоді син зробив мамі на п’ятдесятилітній ювілей оригінальний подарунок. Він привіз альбом з кольоровими знімками космічних кораблів, космодромівської техніки та всього необхідного устаткування. Такого ніде не побачиш.
У сорокап’ятирічному віці у чині полковника Федір Хомович вийшов на пенсію. Це було п’ять років тому. Але й досі російські спеціалісти з космонавтики радяться з ним, запрошують до здійснення нових проектів. І хоч живе Зінюк із сім’єю у Москві, на Байконурі буває частенько.
Тримаю в руках прекрасно ілюстрований альбом Федерального космічного агентства. У ньому – детальна розповідь про здійснення програми Міжнародної космічної станції “Союз ТМА-6” і про експедицію відвідування зокрема. Так от в цій експедиції разом з американцем Лероєм Чіао побував і росіянин Саліжан Шаріпов. Коли все щасливо закінчилося, Саліжан Шакірович подарував Федору Зінюку цей альбом та вимпел МКС “Міжнародний космічний політ”, який побував з ним у космосі. Ці дорогі подарунки Федір знову привіз мамі. Цього року Зіна Іванівна відзначала своє сімдесятиріччя. На альбомі Федір попросив Шаріпова зробити дарчий напис. Думається, російський космонавт перш за все від душі подякував їй за сина.
…Двічі на рік Федір Зінюк приїздить в рідне місто – побачити родину, друзів, вдихнути неповторні пахощі своєї маленької батьківщини. Там, в іншій країні – його доля, діти і справа усього життя. А тут – привітна батьківська хата, яка завжди чекає на нього.
…Гарна, помолоділа в день свого сімдесятиліття Зіна Іванівна тепло розповідала про сина, доньку та своїх онуків, яких вона безмежно любить. І бажала всім таких дітей, як у неї. Мені ж пригадався вислів: “Наші діти – віддзеркалення нас самих”.
Неоніла Остапчук,
Волинська область
Волинська область
| Comments: |
