Під дахом служби радіотаксі працювали сутенери і повії
В українському класифікаторі професій і спеціальностей сутенери і повії не значаться. Та це не означає, що такого промислу в нас немає. Щоправда, в Україні законодавець прагне не помічати згаданої проблеми, переклавши усі клопоти на міліцейські плечі. Відтак виводити “жриць кохання” і їх сутенерів на чисту воду якраз і покликана створена кілька років тому так звана міліція моралі – відділ боротьби з торгівлею людьми. Поле її діяльності охоплює запобігання правопорушенням стосовно інтелектуальної власності, перевірка роботи різних туристичних фірм і агентств, боротьба з проституцією. Нещодавно в обласному центрі Прикарпаття міліціонери пов’язали групу сутенерів, котра працювала під дахом... радіотаксі.
З ребра якого чоловіка з’явились на світ Божий повії, історія замовчує. Проте це не заважає їм втримувати пальму лідерства як репрезентанткам найдавнішої професії. Їх називають по-різному: жрицями кохання, лоретками, куртизанками, нічними метеликами, хвойдами, вуличними дівками, а простіше – повіями. Ставлення у світі до проституції неоднозначне. Втім, терпиме. Навіть країни-антагоністи єдині в одному: краще подібне явище легалізувати і мати від цього зиск, ніж вважати його аморальним й безсило закривати на це очі. В Україні ж вдають, що такого явища не існує.
Івано-Франківськ не є винятком, тут правоохоронці розставили пастки для відлову повій, сутенерів. За розмахом продажності історично гречний та релігійно порядний Івано-Франківськ не поступається, мабуть, Києву та іншим мегаполісам. Щоправда, карних справ про будинки з вулиць “червоних ліхтарів” обласного центру Прикарпаття небагато, позаяк секс-індустрія доволі делікатна річ, документально довести її існування, на жаль, не завжди вдається. І все ж Івано-Франківським місцевим судом кілька років тому порушено і розглянуто дві майже однотипні кримінальні справи – про утримання в обласному центрі борделів. На черзі – справа про групу сутенерів, котра працювала в обласному центрі Прикарпаття під дахом радіотаксі.
Троє учасників злочинної зграї впродовж тривалого часу правдами-неправдами втягували жінок у секс-індустрію. Двоє із сутенерів офіційно працювали в одній зі служб радіотаксі Івано-Франківська. Їм допомагав ще один спритник, котрий вважався безробітним. Вони розгорнули бурхливу діяльність, опікуючись щонайменше дванадцятьма повіями. Серед “нічних метеликів”, до речі, були й неповнолітні. Впродовж кількох років сутенери налагодили цілу мережу клієнтури, номер їхнього телефону передавався любителями нічних забав з вуст в уста. Дівчата за викликом мали доволі інтенсивний робочий графік. Таксисти привозили повій у місця, визначені клієнтами – здебільшого у нічні розважальні заклади Івано-Франківська, а відтак, залишок ночі жриці кохання проводили в готелях та заміських кемпінгах, у саунах чи й просто на квартирах. Не відмовляли сутенери у послугах повій і тим, хто відпочивав у курортній зоні Яремча.
Слідчі з’ясували, що дівчата, котрі бодай раз потрапляли в поле зору сутенерів, змушені були працювати на них регулярно: зловмисники з ними не церемонилися – підбивали їх до проституції погрозами фізичної розправи, знищення майна, іншими формами примусу.
– Скажімо, підмовили вони якесь дівчисько на те, щоб вона підзаробила у такий спосіб, – розповів начальник відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, майор міліції Бобик. – Вона спробувала, але їй не сподобалося. Хоче піти від них, а їй кажуть: “Стоп! Раз ти вже влипла, то будеш цим займатися, інакше про твої походеньки дізнаються батьки, знайомі”. От вона й зоставалася.
Працювати із сутенерами лореткам було вкрай невигідно, позаяк здоровані їх оббирали майже сповна. Скажімо, за годину інтимних утіх клієнти платили 300-400 гривень, а дівчатам перепадало з цієї суми лише 70-80 гривень.
Коли ж на слід сутенерів торік натрапили правоохоронці, то кримінальне тріо втекло. На щастя, як повідомив Володимир Бобик, сутенерів-втікачів нещодавно спіймали. Справу вже передано до суду, але дату її слухання наразі не призначено. Дії звинувачених у сутенерстві трьох молодих іванофранківців кваліфікуються як участь в організованій злочинній групі.
– Відколи ліквідували підпільний бордель, що існував на вулиці Дністровській, в Івано-Франківську вже немає закладів розпусти, – каже Володимир Бобик. – Але довкола міст ростуть, як гриби, кемпінги, і ні для кого не секрет, що там здають номери по годинах. Звісно, ніхто не перевіряє, чи приїхав це чоловік зі своєю дружиною, чи клієнт із повією...
Певна річ, правоохоронці викрили лише вершечок айсберга. Підводна його частина вражає. До секс-індустрії долучається усе більше й більше жінок. Одні обслуговують клієнтів на автомобільних шляхах (так звані трасовички), заробляючи 20-40 гривень, другі никають франківськими готелями й рестораціями (такса на порядок вища – сто і більше “зелених”), інші – “дискотечниці” – нашвидкуруч задовольняють сексуальні потреби молодих донжуанів. Згодом розплачуються за своє прадавнє ремесло всілякими недугами, серед яких СНІД, неплідність, передчасне старіння, необлаштованість особистого життя. А ще повії постійно перебувають “під ковпаком” у міліції. На них заведено особливе досьє. Та все ж це їх не відлякує. Прикро, що серед повій дедалі більше молоді, малолітніх. І далеко не від доброго життя. Але протистояння проституції нагадує боротьбу з вітряками.
– Таке явище як проституція не поборемо ніколи, але ми мусимо здолати сутенерство – прибутковий злочинний бізнес, – розмірковує майор Володимир Бобик. – Повії займаються проституцією і отримують доходи, відтак, з’являються люди, котрі прагнуть, щоб жриці кохання з ними ділилися прибутками. Сутенери обіцяють жінкам легкої поведінки захист від “громил”, міліції, клієнтів-збоченців. Насправді ж вони ошукують їх, наживаючись, мовою призабутих класиків, на експлуатації людей.
Попит породжує пропозицію. А відтак, жінки найдревнішої професії були, є і будуть. Прийняті на початку цього року зміни до Кримінального кодексу України (повністю змінені статті 149 – торгівля людьми, і 303 – сутенерство) передбачають суворі покарання. Скажімо, сутенерам, які сформували організовану групу чи були її учасниками, законодавець визначив майже таку ж кару, як за скоєння вбивства – від 8 до 15 років позбавлення волі. У той же час, зробивши жорсткішим покарання за сутенерство, депутати відмінили кримінальне переслідування жінок, котрі займаються проституцією, – відтепер повіям загрожує тільки штраф або інше адміністративне покарання.
Івано-Франківськ не є винятком, тут правоохоронці розставили пастки для відлову повій, сутенерів. За розмахом продажності історично гречний та релігійно порядний Івано-Франківськ не поступається, мабуть, Києву та іншим мегаполісам. Щоправда, карних справ про будинки з вулиць “червоних ліхтарів” обласного центру Прикарпаття небагато, позаяк секс-індустрія доволі делікатна річ, документально довести її існування, на жаль, не завжди вдається. І все ж Івано-Франківським місцевим судом кілька років тому порушено і розглянуто дві майже однотипні кримінальні справи – про утримання в обласному центрі борделів. На черзі – справа про групу сутенерів, котра працювала в обласному центрі Прикарпаття під дахом радіотаксі.
Троє учасників злочинної зграї впродовж тривалого часу правдами-неправдами втягували жінок у секс-індустрію. Двоє із сутенерів офіційно працювали в одній зі служб радіотаксі Івано-Франківська. Їм допомагав ще один спритник, котрий вважався безробітним. Вони розгорнули бурхливу діяльність, опікуючись щонайменше дванадцятьма повіями. Серед “нічних метеликів”, до речі, були й неповнолітні. Впродовж кількох років сутенери налагодили цілу мережу клієнтури, номер їхнього телефону передавався любителями нічних забав з вуст в уста. Дівчата за викликом мали доволі інтенсивний робочий графік. Таксисти привозили повій у місця, визначені клієнтами – здебільшого у нічні розважальні заклади Івано-Франківська, а відтак, залишок ночі жриці кохання проводили в готелях та заміських кемпінгах, у саунах чи й просто на квартирах. Не відмовляли сутенери у послугах повій і тим, хто відпочивав у курортній зоні Яремча.
Слідчі з’ясували, що дівчата, котрі бодай раз потрапляли в поле зору сутенерів, змушені були працювати на них регулярно: зловмисники з ними не церемонилися – підбивали їх до проституції погрозами фізичної розправи, знищення майна, іншими формами примусу.
– Скажімо, підмовили вони якесь дівчисько на те, щоб вона підзаробила у такий спосіб, – розповів начальник відділу боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, майор міліції Бобик. – Вона спробувала, але їй не сподобалося. Хоче піти від них, а їй кажуть: “Стоп! Раз ти вже влипла, то будеш цим займатися, інакше про твої походеньки дізнаються батьки, знайомі”. От вона й зоставалася.
Працювати із сутенерами лореткам було вкрай невигідно, позаяк здоровані їх оббирали майже сповна. Скажімо, за годину інтимних утіх клієнти платили 300-400 гривень, а дівчатам перепадало з цієї суми лише 70-80 гривень.
Коли ж на слід сутенерів торік натрапили правоохоронці, то кримінальне тріо втекло. На щастя, як повідомив Володимир Бобик, сутенерів-втікачів нещодавно спіймали. Справу вже передано до суду, але дату її слухання наразі не призначено. Дії звинувачених у сутенерстві трьох молодих іванофранківців кваліфікуються як участь в організованій злочинній групі.
– Відколи ліквідували підпільний бордель, що існував на вулиці Дністровській, в Івано-Франківську вже немає закладів розпусти, – каже Володимир Бобик. – Але довкола міст ростуть, як гриби, кемпінги, і ні для кого не секрет, що там здають номери по годинах. Звісно, ніхто не перевіряє, чи приїхав це чоловік зі своєю дружиною, чи клієнт із повією...
Певна річ, правоохоронці викрили лише вершечок айсберга. Підводна його частина вражає. До секс-індустрії долучається усе більше й більше жінок. Одні обслуговують клієнтів на автомобільних шляхах (так звані трасовички), заробляючи 20-40 гривень, другі никають франківськими готелями й рестораціями (такса на порядок вища – сто і більше “зелених”), інші – “дискотечниці” – нашвидкуруч задовольняють сексуальні потреби молодих донжуанів. Згодом розплачуються за своє прадавнє ремесло всілякими недугами, серед яких СНІД, неплідність, передчасне старіння, необлаштованість особистого життя. А ще повії постійно перебувають “під ковпаком” у міліції. На них заведено особливе досьє. Та все ж це їх не відлякує. Прикро, що серед повій дедалі більше молоді, малолітніх. І далеко не від доброго життя. Але протистояння проституції нагадує боротьбу з вітряками.
– Таке явище як проституція не поборемо ніколи, але ми мусимо здолати сутенерство – прибутковий злочинний бізнес, – розмірковує майор Володимир Бобик. – Повії займаються проституцією і отримують доходи, відтак, з’являються люди, котрі прагнуть, щоб жриці кохання з ними ділилися прибутками. Сутенери обіцяють жінкам легкої поведінки захист від “громил”, міліції, клієнтів-збоченців. Насправді ж вони ошукують їх, наживаючись, мовою призабутих класиків, на експлуатації людей.
Попит породжує пропозицію. А відтак, жінки найдревнішої професії були, є і будуть. Прийняті на початку цього року зміни до Кримінального кодексу України (повністю змінені статті 149 – торгівля людьми, і 303 – сутенерство) передбачають суворі покарання. Скажімо, сутенерам, які сформували організовану групу чи були її учасниками, законодавець визначив майже таку ж кару, як за скоєння вбивства – від 8 до 15 років позбавлення волі. У той же час, зробивши жорсткішим покарання за сутенерство, депутати відмінили кримінальне переслідування жінок, котрі займаються проституцією, – відтепер повіям загрожує тільки штраф або інше адміністративне покарання.
Іван ДМИТРІВ,
м. Івано-Франківськ
м. Івано-Франківськ
| Comments: |
