За кілька годин згоріла половина вулиці

Наша газета розповідала про лихо, яке спіткало мешканців села Городок Маневицького району на Волині. В неділю 7 травня в обідню пору спалахнула пожежа – і буквально за лічені хвилини вже палали хати й господарські будівлі. Постраждало сім господарств, згоріло чотири будинки. За підрахунками спеціалістів, збитків завдано на 260 тисяч гривень.

Біду спричинила електропроводка

Із сільським головою Галиною Філюк ми приїхали на місце події. Ця вулиця в Городку названа на честь сільської вчительки, яка колись працювала в місцевій школі, Зіни Фролівни Печененко. Боляче дивитися на руїни, які колись були житлом. Це ж скільки людської праці пішло з вогнем. Селяни складали копійку до копійки, щоб стягнутися на хатинку, а стихія за мить усе забрала. І знову потрібно розпочинати все з нуля. Хто будувався, той добре знає, наскільки це важко.
Тільки ми під’їхали до крайньої садиби Борисюків, з якої розпочалася пожежа, як із сусідніх дворів почали сходитися люди.
– Замкнула проводка у моєму гаражі, – став пригадувати ті драматичні події Василь Борисюк і показав місце, де колись був його гараж. У Василя забинтована рука, яку він обпік, намагаючись приборкати пожежу. – Того дня я приїхав з базару в Колках. Дав свиням їсти і приліг почитати газету. Раптом почув, як щось тріщить. Вискочив на вулицю, а це вже стріляв шифер, спалахнули клуня і хлів. Я на мотоцикл – і за пожежниками. А вони якраз поїхали ліс гасити.
Того дня був дуже сильний вітер, тому загорілися чотири будинки. Відразу спалахнула хата Авдія Ковальчука, який помер у грудні. Його дочка живе в Прилісному, і ще не встигла спадщину оформити, як від батьківської садиби нічого не залишилося. Через дорогу від будинку Борисюків стояла старенька дерев’яна хатинка, яка належала Ковальчукам, то вона згоріла дотла.
Від будинку Петра Кузьмича вціліли лише чорні закопчені стіни. Його також важко буде відбудувати. Ми зайшли всередину, але довго не змогли там бути – дуже сильний запах горілого. Господар в коморі зберігав подарунки після синового весілля. Під час пожежі Кузьмичів у селі не було, коли вони повернулися, то односельчани вже винесли з їхньої хати майно. Дивом вціліла малесенька літня кухня, у якій зараз живе Петро Кузьмич з дружиною.

«Було страшніше, ніж у фільмі жахів»

Дотла згоріла дерев’яна хата Варвари Григорівни Смійчик. Я звернув увагу на натруджені, покручені від роботи руки цієї жінки. Її дочка, Василина Кузьмівна Савчук, розповіла:
– Спочатку зайнялися хлів і мамина хата, але був такий сильний вітер, що вона буквально за двадцять хвилин згоріла.
Все, що за життя надбала Варвара Григорівна, пішло з вогнем.
– Нашу хату поливали водою, то вона й вціліла. Тут таке робилося, що було страшніше, ніж у фільмі жахів. То в телевізорі все просто: переключаєш канал – і все.
– Від хати, яку збудували батьки, нічого не залишилося, – витираючи сльози, розповідає Тетяна Завіша. – Ми тут жили з чоловіком і моїм братом Віктором. Він – незрячий, і я його доглядаю. Я була в хаті, чоловік поїхав на рибалку, а брат пішов до церкви. Коли почула, як щось стріляє, вискочила на вулицю, а там вже все палало. Я була шокована і стала кричати. Добре, що прибігли люди і допомогли винести з хати речі, а з літньої кухні вже не встигли, вона першою зайнялася. Від будівлі не залишилося й сліду. І всі хліви згоріли.
Вони почали заливати фундамент для нової хати, бо, за словами Тетяни, той будинок вже відновленню не підлягає. Існує таке народне повір’я, що на тому місці, де згоріла хата, нову будувати не можна.
– Ви тільки подивіться, – бідкається жінка, – все пішло з вогнем. Худобу встигли врятувати, корова була на паші, тільки кролі згоріли. З хати, від якої вціліли цегляні стіни, зробимо хлів. А в тітки Варки геть все згоріло. Сусіди дали нам свою хату, там ніхто не жив, бо коли свою збудуємо – не знаю.
Підприємець з Прилісного Тетяна Цесарук відразу відгукнулася на біду цієї сім’ї і привезла Завішам тисячу шлакоблоків.
 – Вже й наша хата зайнялася, – приєдналася до розмови Галина Степанівна Горайчук, – але добре, що пожежники її облили водою. А хліви, клуня, дровітня і льох згоріли. У гаражі стояли заправлені газові балони, які від високої температури вибухнули. Добре, хоч ніхто не постраждав.
Саме в цей час, коли розпочалася пожежа, в церкві йшло вінчання. Але священик приїхав і разом з церковними хористами обійшов місце біди з іконою Почаївської Божої Матері. Вітер змінив напрямок, повернувши на болото.
Заступник начальника Маневицького районного відділу головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України Роман Антончик розповів, що виклик про пожежу в село Городок надійшов о 13.37. Першими прибули пожежники з торфобрикетного заводу “Сойне”. На місці події працювало 10 машин з Маневич, Колок, Любешова, Городка, міжгосподарського лісгоспу, Маневицької виправної колонії №42. Коли закінчилася вода, автомобілі заправлялися з місцевих ставків. Пожежу ліквідували о 17.30. Але одна пожежна машина ще чергувала в селі всю ніч. За словами Романа Івановича, поки вогнеборці приборкували пожежу, мешканці тієї вулиці повиносили всі речі зі своїх будинків, бо боялися, що вогонь перекинеться на їхні садиби. 

Ікону вирвав міліціонер і жбурнув на землю

У селі старші люди ще добре пам’ятають пожежу, яка сталася якраз на Юрія, 6 травня (щоправда, так і не вдалося з’ясувати коли точно). Одні стверджували, що у 1950-му, інші – в 51-му, а ще одна версія – у 1952 році. Але факт залишається фактом – саме цей куток з п’яти чи шести хат вже горів.
– Я не скажу, якого року це сталося, – розповідає Анастасія Волосюк, – добре пам’ятаю, що тоді всіх заставляли брати займ. Хати стояли під соломою, і як пішов вогонь, то не можна було його зупинити. 
У Городку згадували, що коли розпочалася пожежа, то люди взяли ікону святого Миколая і хотіли обійти хресним ходом навколо, але образ вирвав дільничний міліціонер (бо ж безбожні були часи) і жбурнув на землю. Тоді вогонь спалахнув з новою силою. Побачивши це, міліціонер крикнув: “Що хочете, те й робіть...” Селяни підхопили ікону і продовжили хід. Лише після цього вогонь піднявся догори і на хати вже не перекидався. 

 ***

Колись між садибами було все загороджено, щоб курка в чужий двір не залізла, а тепер, за словами селян, “навпростець ходимо”. Біля хат – обгорілі дерева, однак у їхніх кронах ще жевріє життя, і при рясних дощах наступного року вони можуть зацвісти, а будинки та господарські будівлі вже не повернеш, вони втрачені назавжди.
Районна влада виділила 17 тисяч гривень допомоги погорільцям, сільська рада з власного резервного фонду – 5 тисяч 200 гривень. Односельчани вже зібрали майже 11 тисяч гривень, на рахунок, який відкрили після пожежі, надійшло 23 тисячі гривень. Комітет лісового господарства України безкоштовно виділив 52,2 куб. м деревини (балки і крокви).
Давайте будемо милосердними і допоможемо погорільцям із села Городок. Нашу газету читає багато людей, які можуть допомогти будівельними матеріалами та коштами. Там будь-яку допомогу приймуть з вдячністю.

Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>