Зі зміями «цілується», а мишей… боїться

Ще донедавна у двокімнатній квартирі Андрія Рутковського мешкало понад... 250(!) представників фауни. Не подумайте, що мова йде лише про павуків, змій, пітонів, скорпіонів та вужів, якими просто кишіло помешкання. Тут прекрасно вживалися безліч плазунів, собака, мавпочки та... крокодили.

Пологи гадюки знімала     на відео теща

Андрій змалечку мріяв про медицину – усіх переконував, що неодмінно стане хірургом. І першу свою „операцію” провів дошкільням: під „скальпелем” опинилася жабка, якій дитя розпороло черевце. Мабуть, тоді ще ніхто й гадки не мав, що Андрієве захоплення тваринним світом переросте у справу його життя. Сьогодні він утримує величезну колекцію представників фауни – єдиний приватний зоопарк на теренах Західної України.
Перші повзучі „експонати” з’явилися вдома майже двадцять років тому – після того, як хлопчик побував у літньому таборі. Андрій під час прогулянок вишукував у траві ящірок, вужів та гадюк і все збирав до однієї великої банки. І коли тато приїхав забирати сина додому – оторопів, побачивши, як те все клубочиться в дитячих руках. Мови про те, щоб забрати оту гидоту із собою, бути не могло. Але Андрій сів в автомобіль і поставив ультиматум: або вони їдуть додому усі разом, або він своїх гадючок повипускає... просто в салон.
Батькам довелося змиритися з незвичним хобі дитини. Навіть тоді, коли колекція почала витісняти з кімнат татові й мамині речі й “вибивати” територію для нових поселенців. Очевидно, рідні сподівалися, що хлопчик своє захоплення переросте. Та дитяча допитливість не вгавала.
З природознавчих книг Андрій переключився на спеціалізовані журнали. У 12 років він успішно робив собакам “купіровку” вух та хвостів, у 15 – освоїв технологію фіксування переломів штирями. А тоді став учнем Рогатинського сільськогосподарського технікуму і здобув фах ветеринара. Наступний крок – навчання у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С. Гжицького, диплом економіста і... жодної думки про бодай зменшення колекції у квартирі.
– Не вірила і я спочатку, що те хобі настільки серйозне, – зізнається Андрієва дружина Вікторія. – Думала, що після весілля усе минеться, “перероблю”. А потім і самій цікаво стало.
Схоже, Андрій має дивовижну вдачу, бо його захопленню підкорилася навіть... теща! І коли зятя не було в місті, саме вона опікувалася вагітною гадюкою, навіть зняла появу маленьких плазунів на відеокамеру.

«За крокодильчиком іграшки не збиратиму!»

У такому звіриному царстві подружжя Рутковських почувається надзвичайно комфортно. Про що мова, якщо їхня п’ятилітня донечка, теж Вікторія, не може уявити ранку без привітання з пітошею-альбіносом (вони нерозлучні) чи “подрюжкою” Тасею – мавпою, якій постійно зав’язує хвостики та заплітає косички. І коли дитина розповідала в дитсадочку про своїх улюбленців, її історії слухали, як байки, плід дитячої фантазії. Потім вихователі навіть совістили дівчинку, що обманювати дорослих недобре, бо таки крокодилів у квартирі ніхто не тримає. А коли дізналися, що у сім’ї й справді велика колекція тварин, були шоковані.
– Пам’ятаю, як вдома поселилися маленькі крокодильчики, – розповідає мама Вікусі. – Якось вони повиплигували зі своєї “хатки”, і треба було їх позбирати. Беру рукавицю, ловлю. А доня побачила, що один крокодильчик заліз в її іграшки, і почала сердитися: “Татку, татку, твій крокодильчик порозкидав мої іграшки, я більше за ним прибирати не буду”. Вона зовсім не боїться такої екзотичної живності, кожному новому мешканцеві дає імена. Деколи, як вилізе якийсь пітончик, то я прошу Вікусю, щоб вона впіймала, бо сама боюся.
До слова, тераріум не став ношею для молодої господині. Як сама зізналася, в її обов’язки входить тільки дивитися, щоб усе було чистенько. А як де щось не так – то підказати. Про решту дбає чоловік.
Коли колекція тварин вийшла далеко за межі тераріуму і в двокімнатній квартирі звірятам стало зовсім тісно, постало питання про їхній переїзд. Тепер значну їх частину можна оглянути в місцевому краєзнавчому музеї.
– Хотілося б в місті, на природі організувати справжній зоопарк, – мріє Андрій Рутковський. – А поряд – притулок для тварин. Потреба є, адже вже кілька років до нас приносять диких тварин. От лисичка в капкан потрапила (показує – авт.) – лікуємо. Там совеня з гнізда випало. Але є такі тварини, яких ми не можемо прийняти. Скажімо, була пропозиція доглядати левенят, але ми відмовилися, бо немає можливості для утримання. Циркачі привезли ведмедя, який вже своє відпрацював, – його прихистили в управлінні рибалок та мисливців, де тепер танцює під Вєрку Сердючку.
Змії, різноманітні пітони, саламандра, варани, американські таргани, скорпіони, черепахи, жаби... Екзотики стільки, що роздивлятися з відкритим ротом можна годинами. Особливо відвідувачки люблять гамадрила Яшу. Він – істинний кавалер, вміє кокетувати з жінками, обіймає і цілує. Звертає увагу на одяг, розглядає манікюр й особливими звуками висловлює своє захоплення. Його подружка Тася віддана Андрієві (з ревнощів Яша навіть повибивав дамі зуби!), любить одягатися у святкові платтячка й гуляти з ним вулицями Івано-Франківська. Капуцин Барбос – жартівник: щойно у зал заходять діти, він умудряється вихлюпувати зі своєї чашки на них воду.
Прошу Андрія попозувати зі своїми улюбленцями. Цілує коврового пітона, обіймає капського варана, дістає з “будиночка” жабу-рогатку. Але коли я запропонувала господарю дістати сфінксів (“голі” щурі, виведені великобританцями) – він навідріз відмовився і лише привідчинив дверцята, щоб можна було зробити фото. Справді бридкі...
Щоб тримати таке велике “господарство”, треба надзвичайно любити усю ту живність. Це ж тільки харчу різноманітного скільки треба. Для мавп – ізюму, фініків, сухофруктів, горіхових сумішей та насіння, для плазунів – щурів, мишок, курчат та кроликів (а сітчастий пітон без проблем заковтує й... козеня), для крокодилів – ще й риби. Плюс вітаміни, збагачені спеціальними мікроелементами корми. Але відмінний догляд і сприятливі умови проживання дають про себе знати: більшість пар тут дають потомство. Сенсацією всеукраїнського рівня стало розведення у тераріумі Рутковських садових удавів (досі не вдавалося після спарювання у неволі отримати потомство цих плазунів).
– Зізнайтеся, м’ясом полозів смакували? – випитую у господині.
– Відверто кажучи, якось у горах зловили гадючку, відділили за усіма правилами філе і взялися його приправляти. Але так приготувати і не вдалося – філе випадково впало. Тож ми вирішили більше не експериментувати. А взагалі мій чоловік смачно готує. Особливо добре йому вдається фарширована риба, я такої готувати не вмію.
– А про якого екзотичного звіра мріє ваша доня? – цікавлюся наостанок.
– Про... кицю. Це єдине, кого їй поки бракує.

Наталія КРАВЧУК,
м. Івано-Франківськ
Фото автора

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>