У дивній ситуації недавно побував уродженець Демидівщини Микола Руцький – член Асоціації українських письменників, хмельницький журналіст, науковий співробітник Острозького історико-культурного заповідника. Річ у тім, що одна з рівненських газет опублікувала некролог про те, що Миколине життя обірвалося саме у розквіті сил, на сорок п’ятому році. Перераховувалися прижиттєві заслуги Руцького, котрий шукав встановлення історичної справедливості щодо вояків Української повстанської армії. Цьому, власне, і присвячені його повісті. У кінці некролога, як зазвичай, ціла низка підписів – тих, для кого особистість Руцького добре і близько знана.
Але яким було здивування декого з цієї групи, а заодно й усіх прихильників творчості письменника, коли вони побували у селі Гурби Здолбунівського району. Там якраз відбувалося пошанування пам’яті українських патріотів. Дивляться – а перед очима Микола. Живий-живісінький. Презентує читачам свою нову книжку. Більше того, Руцький, помітивши таку поведінку своїх знайомих і вже знаючи про некролог, ще й пожартував: ”Що, хлопці... не вірите, що я воскрес. Як бачите, це правда”.
Як з’ясувалося, насправді ж помер батько Миколи – Микола Руцький, спогади котрого син творчо опрацював. Коли ж трапилася біда – чутка миттю розлетілася по всіх-усюдах. І її підхопили знайомі письменника та журналіста, асоціюючи, звичайно, з тим, кого вони знають.
Рівненська область
Comments: |