Галичина на дух не переносить комуністів і Вітренко, а Донбас – «Нашу Україну»
Вибори 2006 року нарешті позаду. Найважливіший результат – це припинення тієї політичної істерії, яка спостерігалася впродовж останніх місяців. Зрозуміло, зараз почнеться інша проблема: створення парламентської більшості. Президент прагне мати відповідальну, а не ситуативну коаліційну парламентську більшість і бажано «помаранчеву». Однак Віктор Ющенко не дуже хотів би бачити Прем’єр-міністром Юлію Тимошенко. Отже, за цією політичною «тусовкою» нам доведеться спостерігати ще певний час. А поки що – про результати виборів.
За результатами голосування (на ранок 29 березня оброблено 93,56 відсотка бюлетенів), як і передбачалося, лідирує Партія регіонів, яку очолює Янукович (31,38). Другий – «Блок Юлії Тимошенко» (22,43). Третя – «Наша Україна» (14,43). Четверта – Соціалістична партія України (5,86). Блок Юлії Тимошенко найбільш популярний у Київській, Волинській областях, а також у Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій та місті Київ. Блок «Наша Україна» – в Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській та Закарпатській областях. На Сході, Півдні та в Криму перші Регіони. По закордонному виборчому округу в лідерах «Наша Україна» – їй віддали більше 40 відсотків голосів. Регіони на другому місці (більше 19 відсотків), їх, зрозуміло, підтримують наші земляки в Росії. І третій – «Блок Юлії Тимошенко» (більше 17 відсотків). Пройшов прохідний бар’єр по цьому округу і «Громадянський блок ПОРА-ПРП» (більше 4 відсотків). Щодо рейтингу Партії регіонів, то у Житомирській області вона друга, у Волинській та Рівненській – четверта, Львівській – п’ята, а в Тернопільській та Івано-Франківській – шоста. Соціалістична партія України, як і раніше, найбільш популярна у Центральних областях України (Черкаська, Чернігівська, Полтавська, Вінницька, Кіровоградська й Київська області) – тут однопартійці Олександра Мороза набрали більше 10 відсотків голосів.
Несподіваним, особливо для самого спікера Литвина, є результат його блоку – він навіть має шанс не потрапити до парламенту. Так само несподіваними є результати голосування для «Громадянського блоку ПОРА-ПРП» і Українського Народного Блоку Костенка і Плюща. Ним не менш розчаровані їхні прихильники. На жаль, ще й цього року в парламенті буде продовжувати бродити невмираючий привид – привид комунізму. Хоча комуністів на дух не переносять у Галичині (так само, як і прогресивно-агресивну Вітренко) й на Закарпатті, проте вони треті за рейтингом у Донецькій, Луганській, Миколаївській областях і місті Севастополь. На Волині й Рівненщині комуністи посідають сьоме місце (їх тут не можуть забути майже 2 відсотки людей). Навіть «Партія політики Путіна» серед 45 партій і блоків (учасників виборчих перегонів) увійшла чи не до «золотої середини» (27 місце). А якби в Україні створили Партію Буша, то комуністи разом з Вітренко, напевно, позривали б голосові зв’язки – репетували б про це на всіх телеканалах і в усіх областях. Геть за бортом парламенту опинився Кравчук з Медведчуком разом зі своїм одіозним «Опозиційним блоком «НЕ ТАК!» Цікаво й те, що партія з такою патріотично-харизматичною назвою «Вперед, Україно!» – остання у списку післявиборчих перегонів...
Загалом, як відмітили й міжнародні спостерігачі (їх було більше двох тисяч), цьогорічні вибори в Україні – демократичні. Найбільша проблема цих виборів була зі списками. За попередніми даними, майже 10 відсотків виборців так і не змогли проголосувати: хтось не знайшов себе у списку (до речі, Волинський губернатор Володимир Бондар теж), а хтось не дочекався своєї черги чи просто не захотів витрачати на вибори більше години. Довжелезні черги – це найхарактерніший негативний показник цьогорічних виборів. А ще українських громадян дратували полотнища-бюлетені. Найбільше від них потерпали люди старшого віку. Тобто ті проблеми, що виникали і які обов’язково треба взяти до уваги – найчастіше технічні.
Не можна не погодитись з головою Центрвиборчкому Ярславом Давидовичем, що коли вже вирішили голосувати за пропорційною системою, то потрібно визначитися з процентним бар’єром проходження.
– Я вважаю, що треба вести мову про 7 відсотків, хоча в парламенті говорять про п’ять. Нинішній поріг у 3 відсотки дуже низький, – переконаний пан Давидович. – Потрібно випрацювати демократичні критерії для участі партій у виборах: кількість членів, наявність регіональних відділень та інші атрибути нормальної, а не паперової партії. Сьогодні організація виборчого процесу – це не просто громадська робота, як було колись. Громадськість була на верхівці айсберга, у реальності ж вибори готували органи влади. Тепер органи влади виведені з цього процесу, але громадськість сама впоратися поки теж не може. Ми повинні замість того, що раніше робила влада, підготувати кваліфіковані професійні кадри для роботи на виборах. Практика ще раз показала, що всі питання по виборчому законодавству потрібно вирішувати заздалегідь.
Будемо сподіватися, що наступні вибори пройдуть більш цивілізовано. І у них братимуть участь не архаїчні «прогресивно-комуністичні» партії й партії-одноденки, а ті, що матимуть відповідний вплив на економічний, політичний та національний розвиток незалежної України.
Несподіваним, особливо для самого спікера Литвина, є результат його блоку – він навіть має шанс не потрапити до парламенту. Так само несподіваними є результати голосування для «Громадянського блоку ПОРА-ПРП» і Українського Народного Блоку Костенка і Плюща. Ним не менш розчаровані їхні прихильники. На жаль, ще й цього року в парламенті буде продовжувати бродити невмираючий привид – привид комунізму. Хоча комуністів на дух не переносять у Галичині (так само, як і прогресивно-агресивну Вітренко) й на Закарпатті, проте вони треті за рейтингом у Донецькій, Луганській, Миколаївській областях і місті Севастополь. На Волині й Рівненщині комуністи посідають сьоме місце (їх тут не можуть забути майже 2 відсотки людей). Навіть «Партія політики Путіна» серед 45 партій і блоків (учасників виборчих перегонів) увійшла чи не до «золотої середини» (27 місце). А якби в Україні створили Партію Буша, то комуністи разом з Вітренко, напевно, позривали б голосові зв’язки – репетували б про це на всіх телеканалах і в усіх областях. Геть за бортом парламенту опинився Кравчук з Медведчуком разом зі своїм одіозним «Опозиційним блоком «НЕ ТАК!» Цікаво й те, що партія з такою патріотично-харизматичною назвою «Вперед, Україно!» – остання у списку післявиборчих перегонів...
Загалом, як відмітили й міжнародні спостерігачі (їх було більше двох тисяч), цьогорічні вибори в Україні – демократичні. Найбільша проблема цих виборів була зі списками. За попередніми даними, майже 10 відсотків виборців так і не змогли проголосувати: хтось не знайшов себе у списку (до речі, Волинський губернатор Володимир Бондар теж), а хтось не дочекався своєї черги чи просто не захотів витрачати на вибори більше години. Довжелезні черги – це найхарактерніший негативний показник цьогорічних виборів. А ще українських громадян дратували полотнища-бюлетені. Найбільше від них потерпали люди старшого віку. Тобто ті проблеми, що виникали і які обов’язково треба взяти до уваги – найчастіше технічні.
Не можна не погодитись з головою Центрвиборчкому Ярславом Давидовичем, що коли вже вирішили голосувати за пропорційною системою, то потрібно визначитися з процентним бар’єром проходження.
– Я вважаю, що треба вести мову про 7 відсотків, хоча в парламенті говорять про п’ять. Нинішній поріг у 3 відсотки дуже низький, – переконаний пан Давидович. – Потрібно випрацювати демократичні критерії для участі партій у виборах: кількість членів, наявність регіональних відділень та інші атрибути нормальної, а не паперової партії. Сьогодні організація виборчого процесу – це не просто громадська робота, як було колись. Громадськість була на верхівці айсберга, у реальності ж вибори готували органи влади. Тепер органи влади виведені з цього процесу, але громадськість сама впоратися поки теж не може. Ми повинні замість того, що раніше робила влада, підготувати кваліфіковані професійні кадри для роботи на виборах. Практика ще раз показала, що всі питання по виборчому законодавству потрібно вирішувати заздалегідь.
Будемо сподіватися, що наступні вибори пройдуть більш цивілізовано. І у них братимуть участь не архаїчні «прогресивно-комуністичні» партії й партії-одноденки, а ті, що матимуть відповідний вплив на економічний, політичний та національний розвиток незалежної України.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
