За венеричну хворобу – мільйон доларів
В Америці з’явилась у продажу книга “Таємні щоденники Жаклін Кеннеді-Онассіс”. Книгу написала популярна американська письменниця Рут Франциско. Вона стверджує, що в основу її роману лягли справжні записи Жаклін, які вона незадовго до смерті передала своїй секретарці Жюлі Ганон. Було це в 1994 році. Ніяких розпоряджень при цьому Жаклін не зробила. Жюлі ризикнула прочитати мемуари тільки після смерті своєї колишньої господині. А потім дала собі слово надрукувати їх, але не раніше, ніж через десять років. Вона хотіла, щоб минув час, і люди змогли більш спокійно та зважено сприйняти сповідь жінки, яка була при житті кумиром мільйонів.
Секс у стосунках між подружжям відігравав велику роль. До Жаклін доходили чутки про любовні походеньки Кеннеді, але вона була впевнена, що її кохання і пристрасть змінять його. Їй здавалось, що вони дуже близькі. На жаль, ідилія тривала недовго. Незабаром після одруження Жаклін дізналась, що Джон заразив її венеричною хворобою. Через це їй довелося зробити перший аборт.
Важкий характер, постійна напруга у стосунках, зради Джона неодноразово викликали у Жаклін бажання залишити чоловіка. Першим відчув це свекор. Джо Кеннеді вирішив будь-що врятувати шлюб сина. Не кажучи нічого Джону, він зробив Жаклін таку пропозицію: “Ти маєш бути поруч з Джоном, тому що ти – ідеальна дружина політика. Я дам тобі мільйон доларів, тільки залишся з ним”. Жаклін намагалась опиратися, але свекор наполягав. Тоді вона сказала: “Я приймаю мільйон доларів за умови: якщо я народжу мого першого сина, то гроші дістануться йому, коли він виросте. Якщо ж я не зможу завагітніти, то гроші залишаться мені. І я буду отримувати від вас по мільйону доларів за кожного наступного сина”.
У своїх щоденниках Жаклін писала: “Я знаю, що про мене думають люди. Для когось я чудова мати, для когось – жінка, сповнена грації і достоїнства, смілива вдова. Є й такі, хто вважає мене холодною. Але всі вони бачать лише фото жінки. За ним насправді стоїть абсолютно інша людина – дівчина, жінка, мати така ж, як інші, з емо-ціями, бажаннями, мріями”.
У покаянні Жаклін стільки пристрасті, скільки її проявилось у першому сексуальному спілкуванні з Робертом Кеннеді після вбивства в Далласі її чоловіка та його старшого брата. Її стосунки з діверем тривали певний період. Це була втеча від пережитого горя і своєрідна помста Джону, до зрад якого вона так і не змогла звикнути. Будучи першою леді Америки, Жаклін стримувала свій гнів. Він вирвався назовні лише один раз – у телефонній розмові з Мерилін Монро, за кілька тижнів до смерті голлівудської зірки.
Монро мала звичку телефонувати Кеннеді додому, хоча Джон забороняв це робити. Він знав, що його дружину це дратує. Мерилін не слухалась. І ось одного разу до телефону підійшла Жаклін. Мерилін намагалась переконати її, що вона більше не цікавить Джона як жінка.
Кеннеді-Онассіс повернулась в Америку після смерті Арістотеля Онассіса, свого другого чоловіка. Вона ходила по Нью-Йорку, і спогади, від яких так намагалась втекти, знову захопили її. Де б вона не з’являлась, її переслідували фоторепортери. Їй хотілося заховатися, зробитися невидимкою.
“Я довго приховувала власні радості, біль, спогади, намагаючись захистити свій внутрішній світ, своє приватне життя. Я хочу жити, а не писати про своє життя! Але чим ближче я наближаюсь до останньої миті, коли останній Циклоп зробить моє останнє фото – в труні, яку ось-ось опустять в могилу, я усвідомлюю, що приватне життя – це ілюзія. Після смерті ми можемо жити тільки у спогадах та уяві тих, хто думає про нас”, – написала вона наприкінці у своєму щоденнику.
| Comments: |
