Дівчинка народилася з… діркою в животику

Дівчинку відразу помістили до невеличкого скляного інкубатора, де спеціальне обладнання підтримувало потрібний режим температури та вогкості. Навіть досвідчені спеціалісти, яким не раз доводилося бачити різні витівки природи, не могли дивитися на малечу без співчуття – народилася з великою діркою (діаметром майже шість сантиметрів) в черевній стінці. Найжахливіше було те, що поруч з дитинкою лежали її…  внутрішні органи. З кожною годиною зростав ризик інфікування та виникнення запальних процесів. 
– Консиліум тривав недовго. Це був не перший подібний випадок у нашій практиці, – розповідає завідувач відділення обласної дитячої лікарні Георгій Думановський. – Щоправда, раніше усі спроби врятувати життя завершувалися невдачею. У таких пацієнтів черевна порожнина формується повільніше. Тож вона, зазвичай, значно менших розмірів, ніж потрібно. Якщо спробувати втиснути туди кишківник, можна спричинити компресію діафрагми. Іншими словами – малюк задихнеться. Порадившись, вирішили оперувати Марійку за новою методикою. Тобто додатково розсікти вроджений отвір, акуратно вкласти всі нутрощі та обережно накрити їх лише верхнім шаром шкіри маленької пацієнтки. Ми розуміли: на животі утвориться чималенька гулька. Але сподівалися, що з розвитком дитини природа сама відкоректує цей дефект.     
Операція під загальним наркозом тривала майже дві години. До дівчинки підключили спеціальний апарат штучної вентиляції легень. Відтоді вона не розлучалася з ним півтора місяця – лікарі чекали, доки зменшиться тиск кишківника на нерозвинену черевну порожнину та діафрагму. Спеціальна апаратура фіксувала будь-які зміни в організмі. Несподівано на легенях немовляти з’явилися небезпечні бульки, почав прогресувати запальний процес. Знову довелося класти на операційний стіл.
Тривалий час кишківник у дівчинки не працював. Тому її підгодовували через… судини. Тобто вводили всі необхідні для життєдіяльності інгредієнти у вигляді розчинів амінокислот, вуглеводів, глюкози, емульгованих жирів.
Лише на третій тиждень після операції Марійка самотужки спробувала вдихнути повітря. То був обнадійливий симптом, який свідчив, що організм немовляти поступово адаптується до “навантаження” та відроджує усі природні функції.                   
– Невдовзі ми змінили раціон харчування дівчинки, – продовжує розповідь Георгій Вікторович. – Почали давати дитячі суміші та половинне молочко. Щоправда, порція не перевищувала одного грама. Кишківник мав звикнути до нових наїдків.
…Марійку виписували з лікарні з “пухлиною” на животику. Спеціалісти думали, що з часом маленькій пацієнтці доведеться робити ще одну операцію, щоб видалити так звану гульку. Але цього разу природа позбавила дівчинку нових страждань. Організм немовляти, ніби відчувши потребу, стимулював пришвидшений ріст черевної порожнини.
– Що стало причиною вродженої паталогії? – запитую лікаря.   
Найвірогідніше, пояснює він, вплив екології, зокрема радіації, та різних хвороб на плід майбутньої мами. Особливо небезпечний вірус кору. Він здатний руйнувати потомство навіть на генетичному рівні.       
Марійці нещодавно минуло шість років. Батьки періодично приводять її на медичний огляд до Георгія Вікторовича. Одного дня він був приємно подивований: “пухлина” завбільшки чотири сантиметри кудись зникла. Натомість на животику залишилися тільки маленькі післяопераційні рубці. Але найголовніше те, що Марійка розвивається психічно та фізично здоровою дитиною. Георгій Вікторович вірить, що тепер у неї все буде добре.