Про початок війни знали заздалегідь

Мова про лист, датований 8 серпня 1941 року. Його автор – Арсен Шумовський, один із найяскравіших представників славетної родини Шумовських, котрий народився у селі Мирогоща на Дубенщині 1887 року. Це відомий інженер та політичний діяч, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, автор історичної книги про Почаївську лавру, представник Головного комісаріату Української Народної Республіки (1920 р.), кавалер багатьох орденів, у тому числі й Симона Петлюри.

Отож, у вищезгаданому листі, відправленому з Польщі у Францію до рідної сестри Олександри (відомої співачки, котра виступала на сцені паризької опери разом зі знаменитим Федором  Шаляпіним), є такий абзац: “...Поки що найрухливіший центр – це дійсно Краків. І якщо Кубійовичеві (В.Кубійович – майбутній автор “Енциклопедії українознавства”) не віднімуть повноваження  формувати українську місцеву владу на Волині – то я маю  з ним їхати і йому допомагати. Губернатором  Волині має бути п. Скрипник – він вже є у Рівному. У Львові сидять волиняки й чекають на приїзд Кубійовича, аби з ним їхати далі й обсаджувати Волинь разом з місцевими людьми. Їдуть також і галичани. Як відомо, на Волині замордовано масу нашої інтелігенції – в Луцьку 1500, в Дубні 500 і т.д. Отже, там людей брак...”
Варто пояснити, що, згадуючи Дубно, Шумовський має на увазі масові розстріли української інтелігенції, здійснені енкаведистами напередодні війни. Цю криваву акцію організатори провели у надзвичайній секретності. Тіла убієнних складали у підвальному приміщенні. Потім засипали землею і замурували  широкою стіною. Лише на початку 90-років минулого століття дубенчани розібрали цю стіну і по-християнськи перезахоронили останки патріотів.
Однак, як з’ясовується з листа, інформація про масові  розстріли у дубенській тюрмі просочилася   відразу після здійснення акції. Більше того, Олекса Сацюк, котрий у 1941 році очолив міську управу, планував організувати пошук місця захоронення. Втім, при німецькій окупаційній владі цього плану не вдалося здійснити. Не сприяв встановленню справедливої істини й тоталітарний комуністичний режим...
Ще один цікавий рядок з листа: “Від Павла (брата) ми отримали листа 25.VII. Він у Львові – яко “Голова Хліборобської Палати”. Лист його сумний, нарікає на безголів’я у Львові й хоче  втікати на Волинь. В Мирогощі він був на Трійцю – там все було в порядку, але від того часу й дотепер немає жодних відомостей. Думає він, що вдома все  в порядку, лише боїться за  Юрка (молодший брат), котрий був під наглядом НКВС. Він бачився з Юрком в середу, 18-го червня, й радив втікати, бо відомо було, що  війна почнеться 22-го червня (в неділю)”. Отже, як знову з’ясовується з листа, заздалегідь було відомо, що війна почнеться  саме 22 червня, тоді як стільки було сказано-переказано про віроломний напад.
Арсен Шумовський помер 1967 року в канадському Торонто. Натомість його син Теодор зберіг унікальну епістолярну спадщину батька. Він і прислав вищезгаданого листа  у Дубно  письменнику Миколі Пшеничному, котрий завідує відділом науково-освітньої роботи Державного історико-культурного заповідника міста Дубно. Микола Іванович, як один з найактивніших дослідників історії рідного краю, закономірно вважає, що присланий лист – це не тільки унікальне доповнення до бібліографії Шумовських, але й своєрідний погляд на історію нашої України.

Євген Цимбалюк,
Рівненська область