У знаменитого шансоньє Круга з’явився двійник… по голосу

– Антоне, знаю, що ти цьогоріч виборов гран-прі фестивалю шансону, який проходив у Маріуполі. Тебе визнано найкращим у когорті молодих шансоньє України. Торік  тебе також супроводжував успіх – лауреатство на міжнародному фестивалі “Золоті куполи”. Отже, пісенний старт тобі сповна вдався. Але чому з-поміж інших кумирів ти вибрав все-таки Михайла Круга?
– Знаєте, є така народна приказка “Збоку завжди видніше”. Це я веду до того, що свого часу мене неабияк полонили пісні Гаріка Кричевського, Михайла Шуфутинського, Олександра Розенбаума. Але якось у колі друзів, коли заспівав їм під гітару, почув: “Антоне, а ти ніколи не задумувався, що у тебе голос, як у Михайла Круга”. Щоб порівняти, придбав касету з піснями співака. Прослухав і переконався. Звичайно, уже не міг “відірватися” від цих мелодій.
Пізніше задумався над концертним проектом. Річ у тім, що мелодії Михайла Круга з платівок та касет звучать практично скрізь – в автомобілях, на кухнях, в ресторанах... А ось живого звучання їм не надає ніхто. Правда, потрібен був дозвіл на це. І його могли дати лише ті люди, які завідують фондом творчої спадщини співака – його сестра Ольга та дружина Ірина. Спочатку заочно вони скептично поставилися до цієї затії. Мовляв, Круг є Круг. Його не треба копіювати, бо це неможливо. Але я наполіг на своєму – щоб спочатку послухали мій спів, а потім робили відповідні висновки. Скажу чесно: у фонді від десяти пісень, які я виконав, були просто вражені. Особливо Михайлова мама Зоя Петрівна. Вона так і сказала: “Нехай Антон співає – він ніби оживляє мого сина. І для мене тепер головне – щоб Міша воскрес у піснях”.
Зараз у моєму репертуарі уже більше трьох десятків пісень цього унікального співака. З ними я роблю велике турне по Україні. Нині – по Західній Україні.

– І де тебе найбільш прихильно зустрічали?
– Ви натякаєте на те, що Михайло Круг був “своїм” співаком у місцях позбавлення волі. Дійсно, там його концерти проходили з неймовірним ажіотажем, хоч, до слова, співак ніколи не “мотав строк”. Блатного жаргону він навчився з книжки, яку випадково придбав на ринку свого рідного міста Тверь. Це спецсловник для енкаведистів, котрі мали справу з рецидивістами. Побачила світ ця книжка у 1924 році, однак своєї актуальності не втрачала ніколи.
Я скажу так: де б не проходили концерти, байдужість до пісень Михайла Круга ніде не спостерігалася. Розумію: за два роки важко “вписатися” у пісенний світ. Але я впертий та наполегливий. Готую, між іншим, свій перший пісенний альбом з власними піснями.
Для ближчого знайомства скажу, що народився я у Макіївці Донецької області. Хотів стати металургом – закінчив Макіївський металургійний технікум. Потім – Макіївський економіко-гуманітарний інститут. Однак, схоже, по спеціальності працювати не доведеться. Від металургії відрікся, можна сказати, заради пісенної творчості. Зрештою, заради Михайла Круга, пам’ять про якого нехай не згасає у наших серцях.