Закатували двох людей за… ковдру

Ця жахлива історія трапилася у місті Тернопіль. Місцеві правоохоронці досить швидко вийшли на слід убивць і затримали їх. Злочинців засуджено, але один з них може вийти на волю через кілька років…

Для неповнолітнього Михайла Ф. та сестер Горват бродяжництво було не тільки способом заробітку, а й стилем життя. До цього їх привчили їхні батьки цигани. Того злощасного дня молодь вирішила трішки спробувати “свого хліба”. Компанія вирушила із рідного Ужгорода до Львова, аби займатися жебрацтвом. Але тут їхні плани дещо змінилися. Прямо на залізничному вокзалі у місті Лева Михайло з сестрами зустріли ще двох раніше не знайомих ромів – Йосипа П. та Аміта В. Розговорилися. Незнайомці виявилися земляками. Вони розповіли, що приїхали до Львова із селища Воловець Закарпатської області, де був розташований їхній циганський табір.
Всі разом вирішили їхати до Тернополя, бо, на їхню думку, там “люди щедріші”. На місце добиралися електричками. На вокзалі компанія розділилася. Дівчата залишилися тут, щоб випрошувати гроші, а чоловіки пішли гуляти містом. Аби час йшов швидше, хлопці періодично “підкріплювалися” горілкою. Надвечір компанія знову об’єдналася. Тепер гуляли і випивали усі разом. Близько півночі Йосип П., придбавши дві пляшки горілки та якісь харчі, запропонував продовжити гулянку на пустирі за автомобільним мостом неподалік залізничного вокзалу. Оскільки на вулиці був лише початок серпня, погода стояла тепла, вирішили тут і заночувати. Однак молоді ніяк не спалося. Коли закінчилася горілка, вирішили послати “гінців” на вокзал, аби купили ще пляшчину оковитої. Вона, очевидно, й стала зайвою…

Коли скінчилася остання крапля у третій пляшці горілки, сестри Горват і Аміт В. почали вкладатися спати. А от Йосип П. та Михайло Ф. ніяк не хотіли лягати на голу землю. Аж тут вони помітили, що неподалік на пустирі на ковдрі сплять чоловік і жінка. Цигани розбудили бомжів і почали вимагати в них одіяло. Ті, звичайно, відмовились і, не відчуваючи нічого поганого, знову вклалися спати. Однак ця відмова дуже образила озвірілого від горілки Йосипа, і він запропонував Михайлу… вбити “кривдників”, щоб таки відібрати у них ковдру.
Аби виконати задумане, молодики озброїлись обрізками дерев’яних дощок і брусків, що були рясно розкидані на пустирі, й накинулись на безпомічних сонних людей. Били з усієї сили, намагаючись влучати в голову та по життєво важливих органах. Коли чоловік і жінка перестали закриватися руками від ударів й безпорадно лежали на землі, нелюди припинили побої. Але лише для того, щоб… згвалтувати свою жертву. На цей момент жінка була ще жива, але вже майже не могла говорити, лише хри-піла. Однак коли бідолашну почали роздягати, вона зрозуміла наміри своїх катів і з останніх сил просила залишити її в спокої, сподіваючись, що у молодиків ще залишилася хоча б краплина людяності.
Цигани на сльози і слова жінки ніяк не відреагували. По черзі згвалтувавши жертву, звірі у людській подобі відтягнули її та побитого чоловіка в яму, яка була викопана за кілька метрів від місця події. Знову в руках у Михайла та Йосипа опинилися шматки дощок. І били людей, аж поки ті не перестали подавати ознак життя. Вже потім у ході судово-медичної експертизи було встановлено, що жінці нелюди завдали 30 ударів, а чоловікові – 41. В обох потерпілих майже повністю були розтрощені черепи, а їх одяг з голови до ніг наскрізь був просякнутий кров’ю.

Вбивши незнайомців, Михайло та Йосип повернулися до своєї компанії, яка перелякано спостерігала за жахливими подіями, які розгорталися на пустирі. Із собою, правда, прихопили якийсь одяг, який належав убитим – дві пари шортів, дві футболки, шльопанці і туфлі. Адже свій нелюди рясно скропили кров’ю жертв.
На цьому пригоди убивць не завершились. Спокою їм ніяк не давав наростаючий сексуальний апетит, який з’явився після згвалтування убитої ними жінки. Втамувати його вирішили з однією із сестер Горват Наталією. 13-річна дівчина була настільки шокована картиною, яку їй довелося побачити, що навіть не пручалася, коли Михайло та Йосип потягнули її на екзекуцію. Та навіть коли прийшла до тями, активного опору не чинила – тремтіла і боялася, що заб’ють і її.
…Наступного дня вранці випадкові перехожі на пустирі за мостом знайшли понівечені трупи двох людей, про що одразу повідомили правоохоронців. Близько дев’ятої ранку міліціонер патрульно-постової служби лінійного відділу міліції на станції Тернопіль натрапив на підозрілого молодика циганської зовнішності, який нервово намагався протиснутися в електропотяг, що відправлявся на Львів. Особливо впадало в очі дивне вбрання хлопця: світлі жіночого крою шорти, оранжева футболка (явно завелика) та світлі туфлі. Так до рук правоохоронців потрапив один з убивць Михайло Ф. Його спільника довелося розшукувати довше, адже у свій циганській табір у Воловці він довго не повертався.
Як розповів прокурор з нагляду за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах Рівненської прокуратури Василь Овдіюк, Йосипа П. затримали через кілька днів. Судова колегія в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області засудила його до довічного ув’язнення. А от Михайло Ф. “отримав” всього дев’ять років і шість місяців позбавлення волі…
Невже держава сподівається за цей період перевиховати подвійного вбивцю і гвалтівника? Пом’якшила вирок суддів та обставина, що Михайлу на момент скоєння цих злочинів було лише чотирнадцять років.