Як заробітчанин у пана на землі «міну» заховав

Два роки тому поїхав я до Польщі на заробітки. Потрапив на службу до пана, який мав віллу неподалік міста Скерневіци. Там усе, наче в казці. Будівля стоїть на пагорбі, поряд – ставок, навкруги газони, різноманітні квіти та дерева, на кожному з них таблички з назвами, коли посаджено і ким. Таку ідеальну чистоту я повинен підтримувати і вдень, і вночі. Навіть пані, коли вигулює пса, має при собі поліетиленовий пакет і совочок, яким підбирає собачі “кізяки”. Показав мені хороми і зсередини – там знаходились душ і туалет.
Надвечір пан і пані поїхали до міста, а я залишився хазяйнувати. Моїм помешканням став гараж на чотири бокси, ліжком – надувний матрац. Перед від’їздом пан повідомив, що віллу ставить під охорону, будь-яке переміщення по території фіксується прихованою камерою.
Настала перша ніч. Не спалося. В животі колотилось, наче в броварі, вся польська їжа просилась з мого шлунка назовні. Постало питання, як і де це зробити. Проблема потребувала тер-мінового вирішення. Плюнувши на все, я, як ошпарений, вибіг з гаража і кинувся під сріблясті ялинки, що росли неподалік, де і вмостився.
Навкруги завила сирена, а мене “пасла” прихована телекамера. На світанку, взявши лопату і деркача, пішов “замітати” свої сліди за всіма правилами військового мистецтва.
Вранці приїхав пан і, взявши мене із собою, почав водити по території і розповідати, де він хоче побудувати басейн, будиночок для обслуги. Кружляємо ми вже з півгодини біля ялинок, пан очима “шнирить”, а слідів не видно. Якби міг, то й рачки став би, щоб руками помацати. Згодом це йому набридло.
– А цо, пан у війську служив? – мене питає.
– Служив, – відповідаю.
– А ким у війську був? – знову запитав.
– Сапером.
Розсміявся пан.
– То, я мислю, “міна” добре замаскувана?
Я ствердно кивнув головою. Після цього ми з ним затоваришували, і я отримав дублікат ключа від вілли.

• Нравится
•